ƒень народженн¤ геро¤ Ќазар √риник ƒжерело: "”крањнська правда" "ћи будемо битис¤ на мор¤х ≥ океанах, ми будемо битис¤ ≥з незламною впевнен≥стю та силою у пов≥тр≥, ми будемо захищати наш остр≥в за будь-¤ку ц≥ну. ћи будемо битис¤ на берегах, ми будемо битис¤ на аеродромах, ми будемо битис¤ у пол¤х ≥ на вулиц¤х, ми будемо битис¤ в горах. ћи н≥коли не здамос¤!" ”њнстон „ерч≥лль, 4 червн¤ 1940 р ≥к ” стереотипних образах, ¤к≥ активно культивуютьс¤ антинародними угрупованн¤ми, украњнц≥ постають такими соб≥ салоњдами, ¤к≥ п'ють самогон, лають москал≥в, а коли доходить до д≥ла, то в≥дразу зат¤гують давню п≥сню про "мо¤ хата скраю". ÷¤ казочка дуже виг≥дна антиукрањнським силам, ¤к≥ на фон≥ образ≥в вусатих д¤дьк≥в з помутн≥лими в≥д гор≥лки очима ран≥ше малювали еп≥чн≥ картини "гЇрањчЇск≥х тавар≥щЇй" у шк≥р¤нках ≥з з≥рками на кашкетах, а зараз пробують насадити образи "слави русскава спЇцназа", ¤кий героњчно боретьс¤ у „ечн≥. ’лопц≥ з≥ сходу так захопилис¤, що вже сам≥ спл¤ть ≥ бачать, ¤к "красноармЇЇц спасаЇт простую укра≥нскую дЇвушку от лап бЇсч≥нствующ≥х бандеровцев". ≤ можна довго розпов≥дати що бандер≥вець - це брат ц≥Їњ простоњ д≥вчини, а красноармЇЇц - невмиваний окупант, ¤кий прийшов до хати, вивалив ноги на ст≥л ≥ почав нахабно командувати незрозум≥лою мовою. Ќа жаль, не допомагаЇ. ¬≥р¤ть у цей стереотип ≥ де¤к≥ занадто вразлив≥ суб'Їкти в ”крањн≥, наприклад в Ћуганську, де нещодавно поставили пам'¤тну дошку "жертвам ”ѕј", увагаЕ "¤к≥ загинули у Ћьв≥вськ≥й та ≤вано-‘ранк≥вськ≥й област¤х". ≤ це при тому, що люди в «ах≥дн≥й ”крањн≥, де власне д≥¤ла ц¤ арм≥¤, навпаки, за власн≥ грош≥ вже давно поскидали пам'¤тники б≥льшовицьким ≥долам ≥ поставили в≥дзнаки стр≥льц¤м ”ѕј. „им же так недогодила ”ѕј прихильникам "вЇл≥карусскай слави"? Ќевже може партизанська арм≥¤, ¤ка перестала ≥снувати майже 50 рок≥в тому, ще дос≥ наст≥льки не давати спати "вЇл≥кай ≥ магучЇй", що к≥лька њњ ключових в≥домств пан≥чно риютьс¤ у нафтал≥нових арх≥вах у пошуках компромату ≥, незважаючи на його фактичну в≥дсутн≥сть, публ≥кують на своњх оф≥ц≥йних веб-сайтах "ужасную стат≥ст≥ку" про "звЇрск≥ уб≥тих 50 м≥рних ж≥тЇлЇй"? Ќевже у них немаЇ важлив≥ших зан¤ть, наприклад, знайти замовник≥в убивств журнал≥стки јнни ѕол≥тковськоњ чи ¬лада Ћ≥стьЇва? јн нЇт, привиди Ўухевича ≥ Ѕандери витають над  ремлем ≥ не дають спати "гЇн≥¤м русскай пал≥т≥чЇскай мисл≥", чињ руки так ≥ т¤гнутьс¤ допомогти "братнЇй ”кра≥нЇ от натовск≥х фашистов". ” мене Ї по¤сненн¤. ”ѕј не п≥дпор¤дковуЇтьс¤ генеральному стереотипу. якраз навпаки, хлопц≥ Ѕандери-Ўухевича, ¤к ≥ хлопц≥ з ’олодного яру зразка 1919-го року, ¤к ≥ козаки ћазепи та ¬иговського Ї пр¤мою протилежн≥стю цьому стереотипу. як же могли "вусат≥ п'¤н≥ д¤дьки" спочатку майже 5 рок≥в протисто¤ти трьом окупац≥йним арм≥¤м, а пот≥м ще 15 рок≥в вести активну боротьбу проти наймогутн≥шоњ у св≥т≥ в≥йськовоњ машини —–—–? ўе одна "нЇстиковочка" стереотип≥в Ї у тому, що т≥ 16 тис¤ч украњнц≥в, "пр≥служн≥кав г≥тлЇровск≥х банд≥тов", ¤к≥ були у див≥з≥њ —— √аличина, н≥мецьких батальйонах Ќахт≥галь та –оланд ще в 42-му роц≥ в≥дмовилис¤ служити √≥тлеру ≥ прис¤гнули на в≥рн≥сть ”крањн≥, а майже м≥льйонна (¤ не помиливс¤ 1 000 000) арм≥¤ рос≥¤н продовжувала в≥рно служити фашистам п≥д командуванн¤м "гЇро¤ абарони ћаскви г≥н≥рала ¬ласова" в склад≥ –усской јсвабад≥тЇльной јрм≥њ (–ќј),  азачЇва —тана ≥ т.п. формувань. Ѕ≥льше того, хлопц≥ з ”ѕј воювали на своњй територ≥њ ≥ захищали своњ хати в≥д окупант≥в, а не перли на чуж≥ земл≥ прикриваючись пропагандою "асвабад≥тЇлЇй". ѕ≥сл¤ осмисленн¤ цього факту взагал≥ виникаЇ питанн¤: ¤кого чорта було л≥зти сюди, а пот≥м п≥дн≥мати порос¤чий визг про "звЇрства ”ѕј"? Ќевже не зрозум≥ло, що ¤кщо до хати без стуку л≥зе нагла морда, то њй неодм≥нно спочатку прищемл¤ть пальц≥, а пот≥м можуть ≥ вила встромити пом≥ж ребра? ћабуть стаЇ все важче де¤ким "савЇтск≥м г≥ро¤м" од¤гати своњ енкаведешн≥ нагороди, дивитис¤ на себе у дзеркало ≥ переконувати себе та своњх р≥дних, що та "праста¤ укра≥нска¤ дЇвушка" д≥йсно потребувала пор¤тунку. ќт ≥ хочетьс¤ назвати ”ѕ≥вц≥в "банд≥там≥ ≥ галаварЇзам≥", щоб спалос¤ спок≥йн≥ше. ƒо реч≥, таку риторику у своњх документах про ”ѕј пост≥йно використовували не т≥льки б≥льшовики, але ≥ фашисти, що наштовхуЇ на роздуми про сп≥льний почерк, чи не так? ѕротилежн≥стю стереотипу про темного салоњда Ї образ людини д≥њ, людини здатноњ на видатний вчинок у вкрай складних обставинах.  оли такий вчинок спр¤мований на добру справу, це називають геройством. ≤ незважаючи на те, що комусь в силу своЇњ обмеженост≥ здаЇтьс¤, що героњ бувають т≥льки у форм≥ федеральних в≥йськ ≥ воюють вони т≥льки з "терористами", "банд≥там≥" ≥ "галаварЇзам≥", ¤к правло не на своњй територ≥њ, украњнц≥ повинн≥ гордитис¤, що Ї нащадками таких людей ¤к –оман Ўухевич. јдже будучи ≥з в≥домоњ ≥нтел≥гентноњ с≥м'њ, маючи дв≥ вищ≥ Ївропейськ≥ осв≥ти ≥нженера ≥ музиканта та власний усп≥шний рекламний б≥знес Ўухевич м≥г спок≥йно ще до в≥йни вињхати закордон ≥ писати "в≥дозви до украњншького народу з екзилю" або розм≥щати с≥мейн≥ фото на однокласн≥ках.ру. јле в≥н обрав ≥нший шл¤х дл¤ себе, своЇњ с≥м'њ ≥ своњх во¤к≥в. «в'¤зкова Ўухевича ќльга ≤льк≥в ¤кось згадувала, що вже п≥сл¤ в≥йни, у пер≥од б≥льшовицькоњ окупац≥њ Ўухевич, незважаючи на пост≥йн≥ пропозиц≥њ евакуац≥њ, наказав ус≥м своњм п≥длеглим залишитис¤ в ”крањн≥. "¬ињжджати можуть в≥дом≥ художники, письменники, музиканти, т≥, ¤к≥ повинн≥ залишитис¤ в живих ≥ зможуть г≥дно представити ”крањну перед св≥том. ћи ж ус≥ маЇмо залишитис¤ ≥ боротис¤ до к≥нц¤." ƒл¤ чого шукати соб≥ кумир≥в у „е √евар≥ чи «апат≥? Ќевже це не достойний насл≥дуванн¤ приклад дл¤ сучасноњ молод≥? Ќам сьогодн≥, слава Ѕогу, не потр≥бно переховуватис¤ у вогких ≥ холодних бункерах в≥д пересл≥дувань ≥ розстр≥л≥в та оплакувати своњх р≥дних убитих окупантами. ÷ей жах зам≥сть нас пройшли попередн≥ покол≥нн¤ украњнц≥в. јле не треба забувати, що м≥льйони людей поклали своЇ житт¤ за наше спок≥йне Ївропейське житт¤, ≥ нашим обов'¤зком Ї кожен день докладати максимум зусиль, щоб ”крањна процв≥тала. —еред цих людей було ≥ к≥лька дес¤тк≥в тис¤ч во¤к≥в ”ѕј та њх командир –оман Ўухевич. …ого день народженн¤ 30 червн¤ кожен св≥домий громад¤нин ”крањни маЇ вважати своњм особистим св¤том. " ћи ус≥ во¤ки ”ѕј ≥ вс≥ п≥дп≥льники, зокрема ≥ ¤, св≥дом≥, що ран≥ше чи п≥зн≥ше нам доведетьс¤ згинути в боротьб≥ з брутальною силою. јле запевн¤ю вас, - ми не будемо бо¤тис¤ вмирати, бо вмираючи будемо св≥дом≥ того, що станемо добривом украњнськоњ земл≥. ÷¤ наша р≥дна земл¤ потребуЇ ще багато добрива, щоб у майбутньому виросла на н≥й нова украњнська генерац≥¤, ¤ка довершить те, що нам не суджено було довершити Е" –оман Ўухевич, липень 1944 року Ќазар √риник, пол≥толог ƒжерело: "”крањнська правда"

¬ернутьс¤ на предыдущую страницу

¬ернутьс¤ на главную страницу