Ќазар √риникƒжерело: "”крањнська правда" "Ѕог створив людей сильними й слабкими, а полковник ольт зробив њх р≥вними" "“емний л≥с сел¤нства, патлат≥ сел¤нськ≥ джунгл≥ Ц ось арена наших змагань на швидк≥сть... ƒовкола сумирний вишневий гай, пейзанська добродушн≥сть, тиша ≥ сон посеред б≥лих хаток, д≥вчата за тином, воли б≥л¤ рипл¤чих журавл≥в. ¬се те був один маскарад та й т≥льки. ѕоза лаштунками ховалос¤ щось таке, що мало скидалос¤ на сел¤нську ≥дил≥ю. ’овзьке т≥ло бандитизму Ц ось що звивалос¤ за лаштунками малорос≥йськоњ опери. ќбр≥з та ручна граната ховалис¤ п≥д фартухом украњнськоњ красун≥Е «а сел¤нською гостинн≥стю в≥дчувалас¤ жадоба помсти та заграва пожеж≥Е" ”¤в≥ть соб≥, що у вас Ї брат, але ви не знали про його ≥снуванн¤. ¬ам завжди казали, що в≥н вам зовс≥м не брат, нав≥ть б≥льше, в≥н вам чужий, п≥дсм≥хаЇтьс¤ з вас ≥ нав≥ть ставитьс¤ до вас вороже. « ≥ншого боку, з вами живе людина, ¤ка називаЇ себе вашим старшим братом ≥ кл¤нетьс¤ вам у в≥рност≥, але пост≥йно намагаЇтьс¤ зал≥зти до вас у кишеню, щоб вит¤гти гаманц¤. ÷¤ ≥стор≥¤ про те, ¤к один галичанин д≥знавс¤, що був украњнський повстанський рух у сх≥дн≥й та центральн≥й ”крањн≥. ≤ зрозум≥в, що вороги ”крањни незаслужено називають "нац≥оналюгам≥" т≥льки патр≥от≥в з ¬олин≥ та √аличини. Ѕо насправд≥ дух украњнського спротиву зародивс¤ не у Ћьвов≥ чи –≥вному. ¬≥н зародивс¤ в степах ’ерсонщини, на ƒн≥пропетровщин≥ та „еркащин≥. ¬ам щось кажуть ≥мена ¬асиль „учупак, јндр≥й „орнота, ёр≥й √орл≥с-√орський, отамани «елений, „орний ¬орон чи ость Ѕлакитний? Ќавр¤д чи. ≤ не тому, що вони зробили дл¤ ”крањни менше, н≥ж Ўухевич чи ук, а тому, що вони - повстанц≥ з≥ —х≥дноњ ”крањни. јдже антиукрањнськ≥й пропаганд≥ завжди хот≥лос¤ показати стереотип братерства: "”кра≥на ≥ –асс≥¤ Їд≥ни! ≤ только кучка буржуазних са Ћьвова н≥как нЇ апомн¤тс¤". “≥льки у одного отамана «еленого у 1919 роц≥ було 35 тис¤ч повстанц≥в, ¤к≥ визволили в≥д б≥льшовик≥в та ден≥к≥нц≥в „еркаси, ињв та прот¤гом двох рок≥в утримували "чистими" “рип≥лл¤ та околиц≥. «в≥дси, власне, ≥ п≥шла назва "“рип≥льска республ≥ка". 15 липн¤ 1919 року, через 265 рок≥в по ѕере¤славськ≥й рад≥, отаман «елений у ѕере¤слав≥ в присутност≥ дес¤тк≥в тис¤ч м≥сцевих жител≥в урочисто скасував союз ≥з ћосквою. ≤, о диво, це було зроблено не галицькими с≥човими стр≥льц¤ми чи "западенськими буржуазними нац≥онал≥стами", а простими кињвськими ≥ черкаськими роб≥тниками ≥ сел¤нами! “о проти кого ж боролис¤ лЇн≥нськ≥ б≥льшовики в ”крањн≥? ѕроти куркул≥в чи буржуњв, чи, може, проти "галицьких шов≥н≥ст≥в"? ѕоходженн¤ повстанц≥в та њх отаман≥в п≥дтверджуЇтьс¤ чек≥стськими "заключЇн≥¤ми по дЇлу..." в ¤ких поруч ≥з пр≥звищами майже у кожного вписан≥ стандартн≥ фрази "происход¤щий из кресть¤н, по профессии хлебопашец, беспартийный, под судом и следствием не состо¤л". Ѕ≥льшовицький командир украњнського фронту ¬лад≥м≥р јнтонов-ќвсЇЇнко 30 листопада 1918 року у прикордонному м≥ст≥ —уржа на урщин≥ так наставл¤в красноарм≥йц≥в: " ѕротив нас стоит тридцитимиллионный народ, имена которых невозможно выговорить, внешность которых такова, что их надо убивать без вс¤кого милосерди¤ и пощады. Ёто звери... с ними нельз¤ обращатьс¤ как с пор¤дочными людьми. ” нас кровь лучше, сердце Ц тверже, нервы Ц крепче... ћы должны выжать все возможное из ”краины, чтобы усилить военный потенциал –оссии ". √≥тлер би плакав, але в≥н тод≥ нав≥ть ще не мр≥¤в про под≥бне дл¤ –ейху. ѕ≥сл¤ того, ¤к украњнц≥ зрозум≥ли справжн≥ нам≥ри "сх≥дного брата", ¤кий перс¤ до нас, п≥дсилений дес¤тками тис¤ч ≥нтернац≥ональних солдат з китайц≥в та латиш≥в, њх ставленн¤ до рос≥йськоњ комуни зм≥нилос¤ в корен≥. як згадуЇ сучасник тих под≥й ћарко Ўл¤ховий родом з √левахи п≥д иЇвом: " отут вперше ≥ почув ¤ голос одноњ сел¤нки в √левас≥, ¤ка, б≥дна, наслухалась, в старих л≥тах будучи, "≥ в Ѕога ≥ сверх Ѕога, в шестнадцать верст твою мать" ≥, випровадивши своњх "гостей", каже мен≥: "√осподи ћилостивий, що це за люди? ÷е нечиста сила. ÷е злод≥њ ¤к≥сь. ƒив≥ц¤, - каже ц¤ сус≥дка, - з тими (думаю, що вона мала на уваз≥ украњнц≥в-галичан), було, й побалакаЇш ¤к сл≥д, ≥ дарма, що вони н≥би кажуть "чуж≥", але ¤к говориш з ними, то неначе з≥ своњми, с≥льськими. ј це - ¤к татарва, та скажен≥, мов чорти, та й, над≥сь, ≥ командуЇ ними таки той, лукавий, бо х≥ба не казав мен≥: "¬ик≥нь ≥кони с хати, а то паб'ю ". я в≥дразу згадую, ¤к на –≥здво 2008 року газета м≥сцевоњ компарт≥њ вийшла одночасно з прив≥танн¤м свого л≥дера ≥ "благословенн¤м" московського патр≥арха. ’то з цих двох щирий скаж≥ть, будь-ласка? ќкр≥м "“рип≥льськоњ" у 1917-20-х роках було ще й чимало ≥нших "республ≥к", в≥льних в≥д большевизму - "ямп≥льська", "ћедвинська", "„игиринська", "ћл≥њвська", " убанська", "’олодно¤рська", з центром у ћотрониному монастир≥, ¤ка п≥д нац≥ональним прапором вела запеклу збройну боротьбу аж до 1922 року. ѕовстанц≥ тих час≥в використовували на територ≥њ центру, п≥вдн¤ ≥ сходу ”крањни методи партизанськоњ боротьби, ¤к≥ пот≥м усп≥шно перейн¤ла ”ѕј на ¬олин≥ та в √аличин≥. ”часник повстанського руху в ’олодному яру на „еркащин≥ ёр≥й √орл≥с-√орський згадував у своњй книз≥ "’олодний яр": " «емл¤нок дл¤ людей викопано чотири, на п≥всотн≥ мешканц≥в кожна, ще одна Ц довга, з трьома виходами Ц вм≥щала коней. ”с≥ земл¤нки сполучен≥ м≥ж собою п≥дземним ходом. ¬иходи зроблено так, щоб можна було стр≥л¤ти "на вс≥ чотири сторони св≥ту. ¬с≥ знали л≥совий звичай: переступивши пор≥г земл¤нки, не можеш до весни з власноњ вол≥ залишили њњ ≥ п≥ти додомуЕ ’олодний яр в≥двагою ≥ кров'ю вписав блискуч≥ стор≥нки в ≥стор≥ю ¬извольноњ боротьби. Ћише з ћельник≥в у т≥й боротьб≥ загинуло понад триста чолов≥к ". ≤ це лише з одного села, в ¤кому в≥д сили тод≥ проживало до п≥втори тис¤ч≥ мешканц≥в! —аме у ’олодному яру було започатковане повстанське в≥танн¤ "—лава ”крањн≥!", з в≥дпов≥ддю "”крањн≥ —лава!", ¤ке пот≥м ”ѕ≥вц≥ зм≥нили на "√еро¤м —лава!" ƒо чого ¤ все це пишу? “ому, що знанн¤ своЇњ справжньоњ ≥стор≥њ робить людину сильною духом ≥ св≥домою розумом. ¬ результат≥ можна уникнути помилок минулого ≥ вчасно позатикати роти нащадкам банд чек≥ст≥в та комсорг≥в, ¤к≥ останн≥м часом активно спливають на поверхню ≥ подають голос п≥д вигл¤дом "украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ" ≥ "представник≥в народу". —аме того народу, ¤кого њх предки тис¤чами розстр≥лювали т≥льки за те, що т≥ не хот≥ли бути пограбованим ≥ чинили оп≥р "красному тЇрору". ¬атажкам цього терору, дореч≥, дос≥ в багатьох м≥стах ”крањни сто¤ть пам'¤тники ≥ назван≥ вулиц≥: уже згаданого јнтонова-ќвсЇЇнка на Ѕ≥личах у иЇв≥, ”рицького ћойсе¤ —оломоновича - в центр≥ иЇва, ¬олодарського (справжнЇ ≥м'¤ - √ольдштейн ћойсей ћаркович) у ’арков≥, ћиколаЇв≥, Ѕердичев≥, вулиц¤ ≥ пам'¤тник ћикол≥ ўорсу в центр≥ иЇва, вулиц¤ –озал≥њ —амойл≥вн≥ «емл¤чки (–оза «алк≥нд), ≥кв≥дзе, јртема у иЇв≥Е ≥ таких "видатних" революц≥онер≥в у нас ще чимало. я вже мовчу про пам'¤тник ЋЇн≥ну в центр≥ столиц≥. Ќа сов≥ст≥ цього типа - збройна ≥нтервенц≥¤ в ”крањну 1918 року та штучний голод 1921-22 рок≥в, тобто житт¤ м≥льйон≥в украњнц≥в, знищених режимом. «а лог≥кою комун≥ст≥в "вЇдь ето же наша ≥стор≥¤", поруч маЇ сто¤ти пам'¤тник √≥тлеру Ц в≥н, на в≥дм≥ну в≥д ”ль¤нова, принаймн≥ побував на територ≥њ ”крањни. 14 жовтн¤, в день створенн¤ ”ѕј обов'¤зково потр≥бно згадати людей, з ¤ких почалас¤ нов≥тн¤ боротьба за украњнську незалежн≥сть - козак≥в ≥ гайдамак≥в з≥ сх≥дноњ та центральноњ ”крањни 1917-20-х рок≥в. јдже саме вони вперше висунули ≥дею, оформлену у гасло ’олодного яру: "¬ол¤ ”крањни - або смерть!" ≤ саме њх наш≥ вороги дос≥ св≥домо намагаютьс¤ не згадувати, щоб украњнц≥ ≥ надал≥ д≥лилис¤ на "западенц≥в" та "сх≥дн¤к≥в", ≥ в той же час в≥рили байкам про слов'¤нське "братерство" та "одну ≥стор≥ю". Ѕ≥льше 10 м≥льйон≥в украњнц≥в та ≥нших нац≥ональностей, що з ними проживали за цю ≥стор≥ю були винищен≥ т≥льки за любов до своЇњ крањни. ’ай бог милуЇ ≥з такими "братами". —лава ”крањн≥! Ќазар √риник ¬арто прочитати: ёр≥й √орл≥с-√орський "’олодний яр" ƒжерело: "”крањнська правда" |
¬ернутьс¤ на предыдущую страницу