"—лово о полку ≤горев≥м" ќлександр ѕал≥й ƒжерело: "”крањнська правда" “ак звана украњнська влада регул¤рно в≥таЇ ≥ "митник≥в", ≥ "гр≥шник≥в", ≥ татарський народ ≥з заснуванн¤м  азан≥, ≥ китайський Ц ≥з створенн¤м  Ќ–. «начно г≥рше з власною крањною. ÷ього року ¤кось ну зовс≥м непом≥тно дл¤ крањни минули дв≥ визначн≥ дати, з ¤ких ≥нш≥ держави зробили б фестиваль патр≥отизму. 820 рок≥в тому, 1187 року вперше в л≥топис≥ було згадано ”крањну. “ого ж року було створено першу украњнську пам'¤тку художньоњ л≥тератури Ц "—лово о полку ≤горев≥м". ≤ коли про першу р≥чницю ”ѕ вже писала , то про останню дату ¤краз час нагадати до ƒн¤ украњнськоњ писемност≥ й мови та дн¤ св¤того Ќестора-л≥тописц¤, ¤кий св¤ткуЇтьс¤ 9 листопада. —в¤ткуЇтьс¤, треба сказати, значно скромн≥ше, н≥ж, скаж≥мо, дн≥ народженн¤ —оф≥њ –отару чи яна “абачника. ћ≥ж тим, "—лово о полку ≤горев≥м", без переб≥льшенн¤, маЇ велетенське значенн¤ дл¤ ”крањни. "—лово" створювалос¤ саме ¤к л≥тературний тв≥р, з надзвичайною концентрац≥Їю ¤скравих образ≥в. "—лово о полку ≤горев≥м" Ї фактично Їдиною пам'¤ткою художньоњ л≥тератури час≥в  ињвськоњ –ус≥, не рахуючи усноњ творчост≥, записаноњ значно п≥зн≥ше. јле, при цьому, за образн≥стю ≥ силою викладу цей тв≥р м≥сц¤ми сильн≥ший за суголосн≥ йому французьку "ѕ≥сню про –оланда" чи н≥мецьку "ѕ≥сню про Ќ≥белунг≥в". як в≥домо, творцем церковнослов'¤нськоњ мови, ¤кою написано "—лово о полку ≤горев≥", були слов'¤нськ≥ просв≥тител≥  ирило та його брат ћефод≥й з м≥ста —олунь (—алон≥ки в √рец≥њ). ћетою слов'¤нських просв≥тник≥в було створенн¤ штучноњ мови, ¤ку б розум≥ли вс≥ слов'¤ни, в≥д болгар до чех≥в ≥ морав≥в. ÷ю мову ними було створено на основ≥ солунського д≥алекту болгарськоњ мови. ” Ѕолгарському царств≥ старослов'¤нська мова зазнала розкв≥ту. ” ц≥й форм≥ старослов'¤нська мова прийшла на –усь Ц ¤к мова рел≥г≥йних служб та оф≥ц≥йних документ≥в. ” ц≥лому ж церковнослов'¤нська мова використовувалась ¤к м≥жнародна Ц болгарами, сербами, хорватами, мораванами, а також у  ињвськ≥й –ус≥. ѕо сут≥, це був слов'¤нський екв≥валент латини, ¤кою н≥хто, кр≥м частини болгар, н≥коли в побут≥ не говорив. ќднак, попри те, що перш≥ поодинок≥ л≥тературн≥ пам'¤тки англ≥йською, ≥тал≥йською, французькою мовами були створен≥ лише в XII≤-XIV стол≥тт¤х, ц≥ народи вважають своЇю всю м≥сцеву л≥тературу, написану латиною, ≥, в≥дпов≥дно, вважають своњми вс≥х м≥сцевих письменник≥в, ¤к≥ писали латиною. —л≥д зауважити, що тривалий час, до ’VII стол≥тт¤, церковнослов'¤нська також використовувалас¤ ¤к письмова та рел≥г≥йна мова у неслов'¤нських народ≥в ћолдови та ¬олощини. ’оча "—лово о полку ≤горев≥м" написане церковнослов'¤нською мовою, це виразно украњнський тв≥р Ц ¤к за м≥сцем написанн¤, м≥сцем ≥ контекстом описуваноњ под≥њ, так ≥ за мовними особливост¤ми Ц ¤вними украњн≥змами, ¤ких немаЇ в церковнослов'¤нськ≥й мов≥, ≥ ¤к≥ могли вз¤тис¤ в "—лов≥ о полку ≤горев≥м" т≥льки з живоњ народноњ мови. «овс≥м не церковнослов'¤нськ≥ так≥ вислови, слова та форми сл≥в, ¤к : лисици брешутъ на щиты , другаго дни велми рано , д h ти бh сови , уже бо брат≥Ї невесела¤ година въстала , уже кн¤же туга умь полонила , заступивъ королеви путь , подъ тыи мечи харалужныи , загородите полю ворота , оксамиты , кожу?хы, ст¤гъ , звон¤чи в прад h днюю славу тощо. ” "—лов≥ о полку ≤горев≥м" Ї так≥ украњнськ≥ слова, ¤ких немаЇ в церковнослов'¤нськ≥й, ¤к кожух, ¤руга, не доста, жалощ≥, година, брехати, туга, вельми, д≥виц¤, вергати, звичањ, могутн≥й, порох (в значенн≥ "пил"), смага, хула, чи, ¤руга та ≥н. ”крањнською мовою також збережен≥ зак≥нченн¤, поширен≥ в "—лов≥" -ови (-Їви): красному –оманови, по ƒунаеви.  личний в≥дм≥нок, притаманний украњнськ≥й мов≥, також маЇ м≥сце у "—лов≥": кн¤же, –юриче, ƒавыде, ќсмомисле ярославе, господине, –омане, ћстиславе ≥ т. д. ¬≥дпов≥дно ≥ власна назва украњнськоњ столиц≥ в "—лов≥" читаЇтьс¤ по-украњнськи: "в  ыев". явну м≥сцеву специф≥ку мають ц≥л≥ в≥рш≥ "—лова": " омони ржуть за —улою, Ч звенить слава въ  ыЇвА; трубы труб¤ть въ ЌовАградА, Ч сто¤ть ст¤зи въ ѕутивлА!" "Ќи хытру, ни горазду, ни птицю горазду, суда Ѕож≥а не минути". "Ќа ЌемизА снопы стелютъ головами, молот¤тъ чепи харалужными, на тоцА животъ кладутъ, вАютъ душу отъ тАла". "ј половци неготовами дорогами побАгоша къ ƒону великому: крычатъ тАлАгы полунощы, рци, лебеди роспущени... орли клектомъ на кости звАри зовутъ; лисици брешутъ на чрълены¤ щиты". "ѕомчаша красны¤ дАвкы половецкы¤, а съ ними злато, и паволокы, и драгы¤ оксамиты. ќрьтъмами, и ¤пончицами, и кожухы". "ƒАти бАсови кликомъ пол¤ прегородиша, а храбрњи русици преградиша чрълеными щиты Ќичить трава жалощами, а древо с тугою къ земли приклонилось". “реба сказати, що за час≥в  ињвськоњ –ус≥ церковнослов'¤нське "А" читалос¤ ¤к украњнське "≥". Ќа¤вн≥ в "—лов≥", а також у численних л≥тописах р≥знонаписанн¤ на кшталт "дАвицею Ц дивицею" св≥дчать про те, що А у "—лов≥" вимовл¤Їтьс¤ ¤к ≥, и. ” св≥й час московськ≥ редактори спробували в≥дмовитись в≥д л≥тери "≥", а також л≥тери А, зам≥нивши рос≥йською "е". –обилос¤ все, щоб наблизити текст "—лова" до сучасноњ рос≥йськоњ орфограф≥њ ≥ так подати його читачев≥, щоб ¤комога менше було видно ознак украњнського походженн¤. “ак≥ ж тексти друкували тод≥ ≥ в украњнських рад¤нських виданн¤х. ¬ рос≥йськ≥й мов≥ церковнослов'¤нське "А" здеб≥льшого трансформувалос¤ в "е". ќднак, нав≥ть у рос≥йськ≥й мов≥ в корен¤х де¤ких сл≥в, наприклад, у таких ¤к "сидеть" (в≥д церковнослов'¤нського сАдъти), "повел»тель" (в≥д повелАти), "свидетель" (в≥д вАдати) дотепер збереглас¤ споконв≥чна вимова. ”крањнський вчений ћихайло ћаксимович мову "—лова" назвав етапом "боренн¤" живоњ мови з книжною болгарською. –ос≥йський л≥тературний критик є1 XIX стол≥тт¤ ¬≥ссар≥он ЅЇл≥нський, попри свою в≥дверту украњнофоб≥ю, визнавав украњнське походженн¤ "—лова о полку ≤горев≥м". як ≥ ≥нш≥ досл≥дники й перекладач≥ "—лова" XIX ст., ЅЇл≥нський вважав цю пам'¤тку украњнського походженн¤, тому що "Ї в мов≥ його щось м'¤ке, що нагадуЇ нин≥шнЇ малорос≥йське нар≥чч¤, особливий надлишок гортанних звук≥в ≥ зак≥нченн¤ на букву ь у д≥Їсловах тепер≥шнього часу третьоњ особи множини. јле найб≥льше говорить про п≥вденнорос≥йське (читай Ц украњнське) походженн¤ "—лова" побут народу, ¤кий описуЇтьс¤ в ньому". "÷ей тв≥р ¤вно сучасний осп≥ван≥й у ньому под≥њ й носить на соб≥ в≥дбиток поетичного й люд¤ного духу ѕ≥вденноњ –ус≥, що ще не знала варварського ¤рма татарщини, далекоњ брутальност≥ й дикост≥ ѕ≥вн≥чноњ –ус≥" - дещо непол≥ткоректно висловивс¤ цей автор ’≤’ стол≥тт¤. ¬одночас, у сучасн≥й рос≥йськ≥й мов≥ дещо б≥льший пласт церковнослов'¤н≥зм≥в, н≥ж в украњнськ≥й. ÷ерковнослов'¤нська мова, адаптуючись, поступово вит≥снила на територ≥њ сучасноњ –ос≥њ м≥сцев≥ ф≥но-угорськ≥ д≥алекти, стала "л≥нгва-франка" дл¤ угро-ф≥нських племен та м≥сцевих кн¤з≥в. Ѕ≥льш≥сть ≥менитих рос≥йських вчених, зокрема Ўахматов, визнають болгарське походженн¤ сучасноњ рос≥йськоњ мови. —хож≥ процеси в≥дбувалис¤ в –имськ≥й ≥мпер≥њ, де дуже р≥зн≥ за етн≥чним походженн¤м народи Ц предки француз≥в, ≥спанц≥в, португальц≥в, ≥тал≥йц≥в, румун≥в прийн¤ли латинську мову та, адаптувавши њњ, поступово утворили власн≥ мови. як би там не було, а на ƒень украњнськоњ мови украњнським пол≥тикам, журнал≥стам та й ус≥м, хто ще не забув л≥тери, не зайвим буде в≥дкинути псевдоцив≥л≥зовану погорду ≥ перечитати, зв≥дки почалас¤ та крањна, ¤кою вони керують ≥ в ¤к≥й пишуть. ѕоки що ж наша "ел≥та" не розум≥Ї н≥ крањну, ¤кою керуЇ, н≥ њњ ≥стор≥ю, ан≥ њњ призначенн¤. ≤ вигл¤даЇ ¤к ц≥лковито чужа њй. ћожливо, лише через пару покол≥нь таких читань можна буде зак≥нчити приблизно тими ж словами, ¤кими зак≥нчуЇтьс¤ "—лово о полку ≤горев≥м" Ц " н¤з¤м слава ≥ дружин≥! јм≥нь". ƒжерело: "”крањнська правда"

¬ернутьс¤ на предыдущую страницу

¬ернутьс¤ на главную страницу