ƒжерело: "”крањнська правда"

Ќа форум≥ одного харк≥вського сайту недавно з'¤вилос¤ приблизно таке: "Ќехай ”ѕј й прис¤гала √≥тлеру, але ж чим —тал≥н кращий за б≥снуватого фюрера? ј „ервона ж арм≥¤ прис¤гала кривавому —тал≥ну! “ому засуджувати ”ѕј не можна Ц вона боролас¤, ¤к могла, у тих страшних умовах м≥ж двома тотал≥таризмами!"

“ака лог≥ка м≥ркувань не впала з неба: вона породжуЇтьс¤ не лише незнанн¤м, а й хибними знанн¤ми, нав≥¤ними пост≥йним користувачам ≤нтернету статт¤ми про суто тотал≥тарну ≥деолог≥ю л≥дер≥в ќ”Ќ та ≥сторичну випадков≥сть, ¤ка унеможливила створенн¤ в орб≥т≥ нацист≥в мар≥онетковоњ ”крањнськоњ держави.

ќтож справд≥, давайте спробуЇмо роз≥братис¤ бодай у де¤ких речах.

...” кв≥тн≥ 1941 року в окупованому нацистами  раков≥ "крило Ѕандери" провело св≥й II ¬еликий «б≥р ќ”Ќ. ¬ ухвален≥й цим «бором програм≥ говорилос¤, що "т≥льки справедливий, нац≥онал≥стичний сусп≥льний лад буде основою сили ”крањнськоњ ƒержави й основою в≥льного житт¤ всього народу".

÷ей лад мусив бути орган≥зований "на основах сильноњ влади, сильноњ нац≥ональноњ арм≥њ й фльоти та одноњ пол≥тичноњ орган≥зац≥њ пров≥дного нац≥онального активу"; основи ц≥ мусили включати "пл¤нову орган≥зац≥ю ц≥лого господарського й сусп≥льного житт¤", "под≥л на р≥вн≥ зан¤тт¤ й фахи та в≥дпов≥дно до цього виробнич≥ й профес≥йн≥ орган≥зац≥њ, побудован≥ на засад≥ продукц≥йного сол≥даризму й р≥вноправност≥ вс≥х працюючих", "обмежене приватне, кооперативне й сп≥лкове право власност≥ на господарюванн¤ землею й верстатами дл¤ тих, ¤к≥ в них працюють", натом≥сть мали ствердитис¤ "державна власн≥сть важкого промислу й транспорту; усуненн¤ вс¤коњ спекул¤ц≥њ та самовол≥ й недбальства в господарств≥" ≥ т.д.

ј ще ќ”Ќ-Ѕ виступала "за пл¤нову орган≥зац≥ю украњнською державною владою народного здоров'¤, розросту й тугост≥ украњнськоњ раси", "за усуненн¤ чужих розкладових вплив≥в", "за новий героњчний зм≥ст украњнськоњ культури", "за свободу сумл≥нн¤ й рел≥г≥йних культ≥в не противних моральн≥й сил≥ нац≥њ й ≥нтересам ”крањнськоњ ƒержави".

”се це мало поЇднуватис¤ з сильним та ефективним соц≥альним захистом ус≥х ос≥б, належних до "украњнськоњ раси", а водночас ло¤льних до влади ≥ зад≥¤них у боротьб≥ "проти вс≥х погл¤д≥в ≥ струй, що несуть ослабленн¤ животних сил народу". ≤, нарешт≥, у цих постановах м≥ститьс¤ пункт про те, що "в —овЇтському —оюз≥ жиди Ц найнад≥йн≥ша п≥дтримка правл¤чого б≥льшовицького режиму ≥ авангард московсько≠го ≥мпер≥ал≥зму в ”крањн≥..."

„и треба коментувати, до ¤ких тип≥в ≥деолог≥й належить ц¤ програма?

јле одразу зауважмо, що спроби повн≥стю сол≥даризувати ≥деолог≥ю та практику ќ”Ќ з нацистською не вдалис¤ через спротив двох груп в кер≥вництв≥ орган≥зац≥њ Ц ≤вана ћ≥триніи ≥ Ћева –ебета, в≥дпов≥дно, соц≥ал-демократ≥в та соц≥ал-консерватор≥в, ¤кщо позначити њх пол≥тичну позиц≥ю.

Ѕа б≥льше: ≥ ћ≥триніа, ≥ –ебет виступали за багатопарт≥йн≥сть, проти етн≥чного нац≥онал≥зму, проти вожд≥зму ≥ лише надзвичайна воЇнно-пол≥тична ситуац≥¤ утримала њх в≥д публ≥чного виступу проти —тепана Ѕандери.

Ѕа б≥льше: була зд≥йснена спроба висунути –омана Ўухевича на посаду голови проводу ќ”Ќ Ц але той зрештою в≥дмовивс¤, вибачившись перед своњми прихильниками...

≤ншими словами, розкол в ќ”Ќ-Ѕ (¤кий орган≥зац≥йно оформивс¤ 1948 року) ≥снував уже тод≥. “ак само, ¤к ≥снував й ≥дейний розкол в ќ”Ќ п≥д орудою полковника ћельника Ц адже ќлег ќльжич та ќлена “ел≥га вирушили до  иЇва готувати проти нацист≥в усеукрањнське повстанн¤, тод≥ ¤к сам ћельник та його однодумц≥ сп≥впрацювали з н≥мецькою владою...

¬≥дмова н≥мецькоњ влади визнати в≥дновленн¤ ”крањнськоњ держави Ѕандерою та —тецьком т≥льки пришвидшила неминуч≥ под≥њ, не б≥льше.

¬осени 1941 року н≥мецька окупац≥йна влада в≥ддаЇ накази про арешти та знищенн¤ член≥в ќ”Ќ-Ѕ. Ќ≥мецький тотал≥таризм ви¤вивс¤ братом-близнюком рад¤нського. ј в≥дтак ц≥лком законом≥рно почалас¤ ≥деолог≥чна переор≥Їнтац≥¤ нац≥онал≥ст≥в, спершу Ц на практиц≥, ще без ф≥ксац≥њ в програмних документах.

«верн≥мос¤ у цьому план≥ до такого дражливого (але ≥ точного) ≥деолог≥чного показника, ¤к антисем≥тизм. ¬же у березн≥ 1942 року, зг≥дно з н≥мецьким рапортом, "у ∆итомир≥,  ременчуку ≥ —тал≥ному було заарештовано к≥лька посл≥довник≥в Ѕандери за те, що намагалис¤ схилити населенн¤ до ≥дењ незалежност≥ ”крањни.

“од≥ ж було встановлено, що група Ѕандери постачала своњх член≥в та Їврењв, ¤к≥ працювали на цей рух, фальшивими паспортами ".

як бачимо, поки що йдетьс¤ про "своњх", "правильних" Їврењв, ¤к≥ "перекувалис¤" чи "прихильн≥ до украњнц≥в", на в≥дм≥ну в≥д "неправильних", "промосковських" Їврењв, "жидоб≥льшовик≥в".

јле практика штовхаЇ дал≥ Ц з виникненн¤м ”ѕј в њњ лавах з'¤вл¤ютьс¤ Їврењ-л≥кар≥, сан≥тари, чоботар≥, обозники, а пот≥м Ц ≥ р¤дов≥ стр≥льц≥ та бойов≥ командири. ” л≥сах п≥д охороною ”ѕј з'¤вл¤ютьс¤ Їврейськ≥ табори. ¬ одному з таких табор≥в б≥л¤ ѕориць, на ¬олин≥, перебувало 100 Їврењв, а в ≥ншому, в  удрунках, Ц близько 400 людей. ™ дан≥ про напади боњвок ”ѕј на охоронц≥в гетто ≥ зв≥льненн¤ ними к≥лькох сотень Їврењв.

÷е т≥льки один штрих щодо зм≥ни практики ќ”Ќ-Ѕ у 1942-43 роках. ј всл≥д за зм≥нами у практиц≥ неодм≥нно мус¤ть ≥ти зм≥ни в ≥деолог≥њ, щоб пот≥м, у свою чергу, формувати практику нового типу.

≤ от 1942 року, коли ¬ермахт ≥де на —тал≥нград, ¬асиль  ук, ¤кий очолюЇ структури ќ”Ќ-Ѕ на ƒн≥пропетровщин≥ (до реч≥, неаби¤ка була орган≥зац≥¤! «а св≥дченн¤ми Ќ ¬ƒ, понад 5 тис¤ч ос≥б! “ак що не т≥льки ЅрежнЇвим, ўербицьким та  учмою славен цей край), орган≥зуЇ роботу з переосмисленн¤ ≥деолог≥њ украњнського нац≥онал≥зму.

 ≥нцевим результатом усього стаЇ проведений п≥сл¤ тривалоњ п≥дготовки п≥д орудою –омана Ўухевича ул≥тку 1943 року ≤≤≤ ¬еликий «б≥р ќ”Ќ. Ѕез Ѕандери, —тецька, –ебета й р¤ду ≥нших л≥дер≥в, ¤к≥ ув'¤знен≥ в нацистських концтаборах. «б≥р ухвалюЇ нову програму ќ”Ќ.

" «нищенн¤ нац≥онального поневоленн¤ та експлуатац≥њ нац≥њ, система в≥льних народ≥в у власних самост≥йних державах - це Їдиний лад, ¤кий дасть справедливу розв'¤зку нац≥онального ≥ соц≥ального питанн¤ в ц≥лому св≥т≥. ќ”Ќ боретьс¤ проти ≥мпер≥¤л≥ст≥в ≥ ≥мпер≥й, бо в них один пануючий народ поневолюЇ культурно ≥ пол≥тично та визискуЇ економ≥чно ≥нш≥ народи... “ому ми проти рос≥йського комуно-большевизму ≥ проти н≥мецького нац≥онал-соц≥ал≥зму. ќ”Ќ проти того, щоб один народ, зд≥йснював ≥мпер≥¤л≥стпчн≥ ц≥л≥, "визвол¤в", "брав п≥д охорону", "п≥д оп≥ку" ≥нш≥ народи, бо за цими лукавими словами криЇтьс¤ огидний зм≥ст - поневоленн¤, насильство, грабунок. “ому ќ”Ќ боретьс¤ проти рос≥йсько-большевицьких ≥ н≥мецьких загарбник≥в, поки не очистить ”крањни в≥д ус≥х "оп≥кун≥в" ≥ "визволител≥в", поки не здобуде ”крањнськоњ —амост≥йноњ —оборноњ ƒержави (”——ƒ), в ¤к≥й сел¤нин, роб≥тник ≥ ≥нтел≥гент могтиме в≥льно, заможньо ≥ культурно жити та розвиватис¤ ".

Ќу, ¤к, Ї р≥зниц¤ ≥з тим, що було на початку 1941 року?

ј ще у програм≥ конкретно сказано, за що боретьс¤ ќ”Ќ.

«окрема, за "≥ндив≥дуальне та колективне користуванн¤ землею, в залежност≥ в≥д вол≥ сел¤н", "за в≥льну працю, в≥льний виб≥р профес≥њ, в≥льний виб≥р м≥сц¤ прац≥", "за свободу профсп≥лок", "за в≥льний доступ до вс≥х наукових ≥ культурних надбань людства", "за свободу друку, слова, думки, переконань, в≥ри й св≥тогл¤ду.

ѕроти оф≥ц≥йного накиданн¤ сусп≥льност≥ св≥тогл¤дних доктрин ≥ догм", "за повне право нац≥ональних меншостей плекати свою власну по форм≥ й по зм≥сту нац≥ональну культуру", "за р≥вн≥сть вс≥х громад¤н ”крањни, незалежно в≥д њх нац≥ональности, в державних та громадських правах та обов'¤зках, за р≥вне право на працю, зароб≥ток ≥ в≥дпочинок"...

« програми, лист≥вок та преси ќ”Ќ-Ѕ у цей час зникаЇ гасло "”крањна дл¤ украњнц≥в", зникають слова про "украњнську расу".

ўоб вповн≥ оц≥нити вагу цього р≥шенн¤, зауважу р≥ч, мало в≥дому у нас: саме в цей час н≥мецьк≥ в≥домства з управл≥нн¤ "сх≥дними територ≥¤ми" перевод¤ть украњнц≥в з≥ статусу "унтерменш≥в" до статусу "одного з ар≥йських народ≥в ™вропи"...

"Ќаш≥ ц≥л≥ здобудемо, вийшовши поза меж≥ ”крањни та зв'¤завши нашу боротьбу за ”——ƒ з боротьбою ≥нших поневолених або загрожених ≥мпер≥¤л≥змами народ≥в, зокрема народ≥в —ходу, ѕрибалтики й Ѕалкан≥в, пропагуючи й реал≥зуючи наше гасло вол≥ народам ≥ людин≥ й права кожного народу на самост≥йницьк≥ нац≥ональн≥ держави та протиставитись реакц≥йним концепц≥¤м ≥ планам ≥мпер≥ал≥ст≥в".

’тось, ут≥м, скаже, що все це були т≥льки слова, а насправд≥ н≥¤кого повороту не в≥дбувалос¤. «нову зверн≥мос¤ до практики.

Ќе т≥льки по¤ва у склад≥ ”ѕј численних во¤к≥в ≥ншого етн≥чного походженн¤ (у де¤ких рег≥онах, за св≥дченн¤м кер≥вник≥в червоних партизан, число неукрањнц≥в у склад≥ ”ѕј с¤гало 40%-50%!) показуЇ зм≥ну ≥деолог≥чних в≥х, а й стан господарства у контрольованих повстанц¤ми районах ¬олин≥.

як пише петербурзький ≥сторик ќлександр •оіун, у цих районах господарство було орган≥зоване б≥льш ефективно, а сел¤ни жили заможн≥ше, н≥ж у сус≥дн≥х, контрольованих нацистами чи червоними партизанами...

ƒал≥ Ц л≥то 1944 року, створенн¤ на багатопарт≥йн≥й основ≥ ”крањнськоњ √оловноњ ¬извольноњ –ади Ц передпарламенту ѕовсталоњ ”крањни. ѕрезидентом ”√¬– стаЇ наддн≥пр¤нець  ирило ќсьмак (у 1917-18 роках Ц член ÷ентральноњ –ади), одним ≥з його заступник≥в Ц галицький л≥берал ¬асиль ћудрий, прем'Їром та командувачем ус≥ма збройними силами Ц –оман Ўухевич.

—еред завдань, ¤к≥ ставить перед собою ”√¬– Ц "покликати до житт¤ перший украњнський державний ур¤д та скликати перше украњнське всенародне представництво".

¬ одному з номер≥в "¬≥сника ”√¬–", де м≥ститьс¤ ≥нтерв'ю з Ўухевичем Ц "„упринкою", читаЇмо так≥ його слова: "√арант≥Їю справжньоњ демократичност≥ майбутнього ладу в украњнськ≥й держав≥ Ї, в першу чергу, широко народний характер украњнського руху, його безприкладна ≥дейн≥сть.

”крањнський визвольно-≥дейний рух зродивс¤ з надр украњнського народу, д≥¤в в ≥м'¤ ≥нтерес≥в украњнського народу. ¬ол¤ ≥ щаст¤ украњнського народу Ц його найб≥льша мета".

ќдин з пров≥дних ≥деолог≥в ќ”Ќ-Ѕ та ”√¬– Ц ѕетро ѕолтава (‘едун) Ц у т≥ ж роки пише, що повстанц≥ ведуть боротьбу, зокрема, "за справжню демократ≥ю, проти диктатури ≥ тотал≥таризму вс≥х мастей, за свободу слова, друку, збор≥в, св≥тогл¤ду, за забезпеченн¤ за нац≥ональними меншост¤ми в ”крањни вс≥х нац≥ональних ≥ громадських прав, проти всесилл¤ пол≥ц≥њ, за таку владу в держав≥, ¤ка найвищим своњм обов'¤зком уважатиме служ≥нн¤ ≥нтересам народу, а не своњм ≥мпер≥¤л≥стичним пл¤нам".

Ѕоротьба триваЇ, вона ставить нов≥ завданн¤. ” червн≥ 1950 року конференц≥Їю ќ”Ќ на украњнських земл¤х схвален≥ уточненн¤ ≥ доповненн¤ програми ќ”Ќ-Ѕ. ÷е в≥дбулос¤ вже п≥сл¤ загибел≥ –омана Ўухевича, але сформульован≥ ц≥ зм≥ни ще за його участ≥.

“епер у програм≥ пр¤мо сказано про "демократичний лад" (≥ не один раз), про "демократичний державний пор¤док та справедливий соц≥¤льний лад", про "свободу пол≥тичних ≥ громадських орган≥зац≥й".

 рапки над "≥" розставлен≥, причому куди б≥льш точно, н≥ж у тих сучасних парт≥й та орган≥зац≥й, ¤к≥ любл¤ть зображувати себе пр¤мими спадкоЇмц¤ми ќ”Ќ та ”ѕј.

≤ншими словами, "бандер≥вц≥" на украњнських земл¤х пройшли т¤жкий, але реальний шл¤х до визнанн¤ демократичних ц≥нностей та боротьби за них. ќтож будь-¤к≥ твердженн¤, що л≥дери ”ѕј керувалис¤ тотал≥тарною ≥деолог≥Їю, щонайменше, Ї некомпетентними.

...ј парадокс ситуац≥њ пол¤гав у тому, що сам —тепан Ѕандера цього повороту не прийн¤в, ≥ у 1948-54 роках ќ”Ќ-Ѕ розкололас¤ на тих, хто й дал≥ спов≥дував вожд≥зм та етнократизм, ≥ на тих, хто раз ≥ назавжди поставив на мет≥ боротис¤ не т≥льки за незалежну, а й демократичну ”крањну.

—каж≥мо, Ћев –ебет у 1950-х роках головним лихом украњнського визвольного руху називав "злочинний шов≥н≥зм" та гасло "”крањна дл¤ украњнц≥в".

јбсолютна б≥льш≥сть во¤к≥в ”ѕј та п≥дп≥льник≥в, ¤ким вдалос¤ пробитис¤ на «ах≥д, Ѕандеру не п≥дтримала, хоча п≥д час в≥йни звалас¤ "бандер≥вц¤ми"...

≤ ще один штрих ≥стор≥њ - ≥ –ебета, ≥ Ѕандеру з пром≥жком у два роки вбив один ≥ той самий агент  •Ѕ Ц Ѕогдан —таршинський Ц за особистим наказом "л≥берала" та "антистал≥н≥ста" ћикити —ерг≥йовича ’рущова...

—ерг≥й √рабовський, кандидат ф≥лософських наук, член јсоц≥ац≥њ украњнських письменник≥в

¬ернутьс¤ на предыдущую страницу

¬ернутьс¤ на главную страницу

Сайт управляется системой uCoz