ƒжерело: "”крањнська правда"
|
¬ойовничий перегн≥й
Ќазар √риник ƒжерело: "”крањнська правда" "”никати смерт≥ ≥ зганьбитис¤ нав≥ть у др≥б'¤зков≥й справ≥ не в≥дпов≥даЇ шл¤ху воњна... ≤ нехай у мене немаЇ нав≥ть одноњ сотоњ потр≥бного дл¤ протисто¤нн¤ числа людей, ¤ буду захищатис¤ ≥ помру прекрасною смертю". "∆овто-блакитн≥ наш≥ прапори, ”крањнц≥ здавна воювали вперто ≥ завз¤то. ўе з час≥в —в¤тослава ’ороброго, ¤кий знищив ’азарський каганат, ≥ ¤кого, через його войовничий характер ≥ специф≥чну зовн≥шн≥сть, ≥сторики прозвали запорожцем на престол≥ . Ћегендарн≥ слова —в¤тослава багатьох надихають ≥ сьогодн≥: "не осоромимо в≥тчизну, але л¤жемо тут к≥стьми; мертвим не соромно, а ¤кщо поб≥жимо, то л¤же на нас сором, в≥д ¤кого н≥куди п≥ти". ќдна з верс≥й назви нашоњ крањни походить в≥д окрањнних зон, земель, де зак≥нчувалис¤ людськ≥ поселенн¤ ≥ починавс¤ дикий степ. Ћюди в таких земл¤х, ¤к ≥ на ƒикому заход≥ јмерики (так зван≥ frontier) пост≥йно жили з≥ зброЇю п≥д рукою ≥ часто вступали в р≥зн≥ в≥йськов≥ конфл≥кти. ¬≥йна була дл¤ них щоденною справою. ≤сторик ƒмитро яворницький так описуЇ причини, ¤к≥ змушували до цього: "пол¤ки, прийн¤вши у свою землю ињв ≥ малорос≥йськ≥ крањ 1340 року, через певний час ус≥х людей, ¤к≥ там жили, обернули в рабство. јле т≥ з цих людей, котр≥ здавна вважали себе воњнами, котр≥ навчилис¤ волод≥ти мечем ≥ не визнавали над собою рабського ¤рма, т≥, не зн≥сши гн≥ту й рабства, стали самочинно селитис¤ б≥л¤ р≥ки ƒн≥пра, нижче порог≥в, у пустих м≥сц¤х ≥ диких пол¤х, живл¤чись рибальством ≥ зв≥роловством та морським розбоЇм проти бусурман≥в". ¬ результат≥, до 16 стол≥тт¤ на земл¤х, ¤к≥ сьогодн≥ ми називаЇмо центральною та п≥вденною ”крањною, сформувалас¤ незалежна сп≥льнота людей, найб≥льш в≥дчайдушн≥ з ¤ких створили республ≥ку «апор≥зька —≥ч. ≤ озброЇна ц¤ сп≥льнота була за останн≥м словом в≥йни "...кожен козак мав при соб≥ чотири п≥стол≥ й носив два з них за по¤сом, а два у шк≥р¤них кобурах, причеплених ззовн≥ до шаровар≥в. –ушниц¤ми, п≥столетами й шабл¤ми запорожц≥ особливо любили шикувати ≥ звертали на них велику увагу, оздоблюючи дорогою оправою та прикрасами й завжди намагалис¤ утримувати њх у велик≥й чистот≥ (через що й побутував висл≥в "¤сна збро¤"). «бро¤ у них вс¤ була прикрашена золотом та ср≥блом, на зброю вони витрачали все своЇ багатство: той не козак, коли в нього погана збро¤". “≥льки перед походами запорожц≥ змочували рушниц≥ й п≥столети розсолом, щоб вони при≥ржав≥ли й не "грало враже око на ¤сн≥й зброњ" (ƒмитро яворницький. "≤стор≥¤ запор≥зьких козак≥в"). ¬ласне ц≥ люди ≥ Ї основою св≥домост≥ сучасного украњнц¤, ¤кий ≥ сьогодн≥ не терпить будь-¤кого утиску у правах ≥ готовий активно њх захищати. ≤нша група украњнц≥в Ц т≥, що здавна обрали б≥льш пристосуванську форму ≥снуванн¤. ¬ласне њх перша група ≥ захищала, Ц це тод≥шн≥ сел¤ни-кр≥паки та зб≥дн≥ла украњнська шл¤хта. Ќа жаль, до сьогодн≥, в б≥льшост≥ своњй, дожили нащадки саме ц≥Їњ групи. ≤ саме вони завд¤ки своњй "гнучкост≥" часто сид¤ть у високих каб≥нетах ≥ дуже "гнучко" працюють дл¤ ”крањни" јле не про них мова. 14 жовтн¤, у козацьке ≥ повстанське св¤то ѕокрови, згадуЇмо т≥льки про нашу в≥йськову горд≥сть. Ѕо основою духу украњнц≥в, ¤к би кому не хот≥лос¤, Ї не гнучк≥сть та пристосуванство, а свобода ≥ готовн≥сть захищати своњ вольност≥ ≥ права. ≤ саме тому, за умов, за ¤ких багато народ≥в би вже давно зникли з лиц¤ земл≥, або перетворилис¤ на безмовну апатичну масу баран≥в п≥д проводом тирана, украњнц≥ зум≥ли зберегтис¤ ≥ створити свою власну державу. ѕричому немаленьку, другу за територ≥Їю у ™вроп≥. ÷ю рису треба ц≥нувати ≥ примножувати, ≥ не звертати увагу на сус≥д≥в, ¤к≥ часто кепкують називаючи нас впертими "haidamakamy" чи "анарх≥стами и самостийникамы". ÷е маЇ сприйматис¤ ¤к похвала. јдже саме ц¤ вперт≥сть дозволила формуванн¤м арм≥њ ”Ќ– в 1917-20 усп≥шно перейн¤ти козацьку в≥йськову традиц≥ю. ѓх гаслом стало "Ќе ридати, а здобувати!" та "¬ол¤ ”крањни або смерть!". Ќе дарма найв≥дом≥шою п≥снею ”крањнських —≥чових —тр≥льц≥в Ї ще за ’мельниччини написана "ќй у луз≥ червона калина". Ѕойовий дух ≥ заповз¤т≥сть ”—— наст≥льки вразила њхн≥х австр≥йських командир≥в, що вони наказували своњм в≥йськовим оркестрам грати украњнськ≥ марш≥ ≥ сам≥ сп≥вали украњнських п≥сень. ѕлем≥нник австро-угорського ≥мператора архикн¤зь ¬≥льгельм √абсбург (в≥домий ¤к ¬асиль ¬ишиваний ) зробив √уцульську сотню ”—— своЇю особистою гвард≥Їю. „ому? Ѕо завз¤т≥сть ≥ бойовий дух надихаЇ ≥ викликаЇ повагу, не лише у ≥ноземц≥в, але й у ворог≥в. ѕро це зн≥мають ф≥льми та пишуть книги. ј про гнучк≥сть х≥ба що у туалет≥ згадують. ™ щоправда вин¤тки Ц це рос≥йськ≥ ≥мпер≥ал≥сти, ¤к царськ≥, так ≥ б≥льшовики. ÷≥ н≥коли не ставилис¤ з повагою ан≥ до ворог≥в, ан≥ до власного народу, ан≥ до самих себе. “ому повальн≥ цин≥чн≥ розстр≥ли полонених та мирного населенн¤, перш≥ концентрац≥йн≥ табори Ц це все њхнЇ ноу-хау. "Ќац≥ональна проблема, в сам≥й своњй сут≥, це сел¤нська проблемаЕ знищенн¤ соц≥альноњ бази украњнського нац≥онал≥зм Ц ≥ндив≥дуальних сел¤нських господарств Ц було одним ≥з основних завдань колектив≥зац≥њ на ”крањн≥", Ц казав —тал≥н. ј ос≥ор по¤снював: "—ел¤нин приймаЇ нову тактику. ¬≥н в≥дмовл¤Їтьс¤ збирати урожай. ¬≥н хоче згноњти зерно, щоб задушити рад¤нський ур¤д к≥стл¤вою рукою голоду. јле ворог прорахувавс¤. ћи покажемо йому, що таке голод. ¬аше завданн¤ пок≥нчити з куркульським саботажем урожаю. ¬и мусите з≥брати його до останньоњ зернини ≥ в≥дразу в≥дправити на загот≥вельний пункт. —ел¤ни не працюють. ¬они розраховують на попередньо з≥бране зерно, ¤ке вони заховали в ¤мах. ћи повинн≥ примусити њх в≥дкрити своњ ¤ми". як результат "т≥льки за даними √ѕ”, в≥д 20 лютого до 2 кв≥тн¤ 1930 року в ”крањн≥ в≥дбулос¤ 1716 масових виступ≥в, з ¤ких 15 квал≥ф≥кувалис¤ "¤к широк≥ збройн≥ повстанн¤ проти рад¤нськоњ влади" Ц стверджуЇ ≥сторик –оман оваль. —ел¤ни воювали ц≥лими селами. Ќаприклад, авторитетна родина ривонос≥в з —обичева коло м≥ста Ўостка на —умщин≥, ¤ку б≥льшовики намагалис¤ вивезти у —иб≥р, усп≥шно вибила чек≥ст≥в ≥ не пускала у своЇ село б≥льшовицьку владу прот¤гом майже двох рок≥в Ц з 1930 по 32-й! "«агальн≥ збори сел¤н, п≥д охороною замаскованих ≥ озброЇних чолов≥к≥в, постановили, що сел¤ни не бажають, щоб будь-кого з њхнього села влада вважала куркулем ≥ розкуркулювала. олгоспн≥ актив≥сти, ¤к≥ бажають працювати сп≥льно в колгосп≥ чи комун≥, нехай орган≥зовуютьс¤ на добров≥льних умовах. Ѕезп≥дставний арешт будь-кого з сел¤н сел¤ни вважатимуть актом насильства над вс≥ма ≥ будь-кого з актив≥ст≥в в≥зьмуть у заложники" Ц згадуЇ √ригор≥й —≥рик у книз≥ "ѕ≥д сонцем обездолених". ћ≥л≥ц≥онер≥в та аг≥татор≥в пропускали в село, але без зброњ. ќдночасно потихеньку ривоноси копали земл¤нки ≥ кулеметн≥ гн≥зда у д≥бров≥ за селом. ≤ цю оборону большевики змогли л≥кв≥дувати лише за тиждень важких боњв з допомогою регул¤рноњ арм≥њ та артилер≥њ! "—против був шалений. ≤ вони зрозум≥ли: наш народ нав≥ть такими перемогами не поставити на кол≥на, дл¤ нього потр≥бн≥ ¤к≥сь апокал≥птичн≥ р≥шенн¤. ¬ивезти в —иб≥р ус≥х украњнц≥в Ц не вистачить вагон≥в. ≤ тод≥ ремль вир≥шив украњнську проблему, перетворивши наш народ на перегн≥й" Ц пише ≥сторик оваль. јле чи њм це вдалос¤? “радиц≥ю оборони прав та вольностей перейн¤ла в 40-вих роках ”крањнська ѕовстанська јрм≥¤. ќдним ≥з приклад≥в легендарноњ впертост≥ Ї ≥стор≥¤ ≤вана ƒебринюка . ÷ей во¤к ”ѕј на пр≥звисько "Ќепорадний" був кулеметником в сотн≥ ƒмитра Ѕ≥л≥нчука "’мари". …ого заг≥н потрапив у зас≥дку ≥ загинули ус≥ кр≥м нього. ≤ван к≥лька дн≥в бродив л≥сом, нав≥ть зайшов до р≥дних п≥дкр≥питис¤, видно обдумував своњ подальш≥ д≥њ. ≤ таки вир≥шив дати св≥й останн≥й б≥й. –озстр≥л¤вши з≥ свого ƒѕ-27 командирський легковик карального загону ћ√Ѕ ≥ вбивши чотирьох оф≥цер≥в, загинув поблизу осова у 1952 роц≥. —аме завд¤ки такому небаченому в ™вроп≥ активному спротиву тиран≥њ, ”крањна залишилас¤ окремою, хоч ≥ неповноц≥нною державою в рамках —–—– та нав≥ть стала крањною сп≥в-засновницею ќќЌ. «рештою, завд¤ки наш≥й в≥йськов≥й традиц≥њ у нас Ї власна держава, про ¤ку мр≥¤ли м≥льйони украњнц≥в в≥д олими до ѕеремишл¤. ÷ю традиц≥ю треба пам'¤тати ≥ примножувати, бо це найц≥нн≥ше, що у нас Ї. якщо ж не буде њњ, не буде н≥ нашоњ родючоњ земл≥, н≥ голубого неба, н≥ садк≥в, н≥ хаток, н≥чого з цього не буде. ј лише "дЇрЇвн≥" або, на крайн¤к, "вйоск≥" чи "дорфи". Ќам це треба? Ќ≥, нам це не потр≥бно. “ому пам'¤тайте своњх славних предк≥в ≥ намагайтесь брати найкраще з њхнього досв≥ду. ј ще вч≥тьс¤ влучно стр≥л¤ти, це ще н≥кому не зашкодило, особливо в "перех≥дн≥" пер≥оди ≥стор≥њ. «≥ св¤том ѕокрови ¬ас! "ћи атакували, нападали, ми були жорстокими до окупанта. Ќаша жорсток≥сть Ц це благо. Ѕо ми захищали право свого народу на ц≥й земл≥ залишитис¤ жити ≥ панувати. ћи стали багатш≥ досв≥дом боротьби, а отже, сильн≥шими духом. Ќа шл¤ху лицарських нац≥й нав≥ть поразки обертаютьс¤ на перемогу" ( оваль). Ќазар √риник ƒжерело: "”крањнська правда" |
¬ернутьс¤ на предыдущую страницу