|
јнатол≥й ƒолгальов ƒжерело: "”крањнська правда" з¤тись за перо мене змусила бл≥да нем≥ч аргумент≥в де¤ких досл≥дник≥в, ¤к≥ не Ї достатньо переконливими щодо того, що √олодомор був геноцидом саме етн≥чних украњнц≥в. я Ц рос≥¤нин, що народивс¤ на убан≥ п≥сл¤ голодомору. як в≥домо, на початку 1790-х рок≥в запорожц≥ курен¤ми пересел¤лись на убань ≥ засновували козацьк≥ курен≥, що згодом ставали станиц¤ми з тими ж назвами, що й курен≥. Ѕув ущ≥вський кур≥нь Ц постала станиц¤ ущ≥вка на р≥чц≥ ™¤, а також станиц≥ Ўкуринська, анел≥вська, —таро-ћ≥нська. озацьк≥ поселенн¤ Ц станиц≥ Ц розкинулис¤ на велик≥й територ≥њ в≥д ƒону до „орного мор¤, в≥д јзовського мор¤ до самоњ јдигењ. “ут козаки мали велик≥ прив≥лењ перед "городовиками" Ц рос≥¤нами, ¤к≥ п≥сл¤ реформи 1861 року великими масами "розбавили" етн≥чних украњнц≥в. ¬ числ≥ рос≥йських переселенц≥в були ≥ моњ пращури, ¤к≥, залишившись без земельних над≥л≥в у алузьк≥й та ¬оронезьк≥й губерн≥¤х, прийшли на кубанськ≥ чорноземи. јле земл≥ вони не отримали ≥ тут (¤к максимум њм дозвол¤ли оренду), тому годувалис¤ торг≥влею та рем≥сництвом. ожна з двох великих етн≥чних груп впродовж багатьох дес¤тил≥ть сп≥в≥снуванн¤ збер≥гала свою мову та звичањ Ц украњнц≥ залишалис¤ украњнц¤ми. јж тут настала пора колектив≥зац≥њ та зв≥рськоњ експропр≥ац≥њ не т≥льки земель та худоби, але й самоњ њж≥ до останньоњ крихти. Ќа земл¤х нашоњ станиц≥ Ўкуринськоњ, ¤ку за багатор≥чний спротив рад¤нськ≥й влад≥ було занесено на "чорну дошку", у 1932 роц≥ видавс¤ такий багатий врожай, ¤кого, за словами моЇњ матер≥, не було н≥ до, н≥ п≥сл¤ того! —умна дол¤ чекала на той рекордний урожай. ущ≥вку ≥ м. ™йськ зв'¤зувала тод≥ однокол≥йка, ¤ка проходила через мою станицю. «бер≥гати такий врожай було н≥де, а зал≥зницею спромоглис¤ вивезти т≥льки незначну частину з≥браноњ (кращоњ у св≥т≥!) кубанськоњ пшениц≥. ≤ величезн≥ кучугури зерна (њх нав≥ть не понакривали брезентами), що день ≥ н≥ч охорон¤лись солдатами з гвинт≥вками, ще восени р¤сно зазелен≥ли. ѕот≥м зерно "загор≥лось" ≥ до весни погнило. јле нав≥ть до цього з≥псованого добра людей не допускали ≥ стр≥л¤ли на ураженн¤, ¤кщо хтось з умираючих з голоду сел¤н насм≥лювавс¤ наблизитись до "соц≥ал≥стичноњ власност≥". ћо¤ теща, уриленко ѕараска Ћук≥вна, що народилась у сел≥ –≥вне на ≥ровоградщин≥ у 1918 роц≥, багато раз≥в розпов≥дала, що т≥льки з њхнього двору у –≥вному "актив≥сти" вивозили зб≥жж¤ ц≥лих три дн≥! я живу на ”крањн≥ п'¤тдес¤т перший р≥к, розмовл¤в з дес¤тками людей, ¤ким вдалос¤ вижити у √олодомор Ц ≥ жоден св≥док не сказав, що в 1932 роц≥ був неврожай! “обто ≥ на убан≥, ≥ в ”крањн≥ той р≥к видавс¤ дуже врожайним. ” зв'¤зку з цим ¤ хот≥в би запитати у людей, ¤к≥ живуть по той б≥к в≥д правди (таких, ¤к —имоненко або ¬≥тренко ≥ тих, хто њх п≥дтримуЇ), зв≥дки вони беруть дан≥ про поганий врожай, що начебто спричинив голод? ≤ щось мен≥ здаЇтьс¤, що ц≥ "товариш≥", посл≥довники √еббельса з'¤вились на св≥т з такими пр≥звищами лише тому, що њх батьки були тими самими "актив≥стами", руками ¤ких ≥ були знищен≥ м≥льйони етн≥чних украњнц≥в. “реба, треба ритис¤ в арх≥вах Ц ≥ ми побачимо, що багато нин≥шн≥х запроданц≥в ”крањни дивним чином нос¤ть т≥ ж сам≥ пр≥звища, що й кати свого народу, ¤к≥ п≥шли на службу до кремл≥вських людожер≥в. ÷≥ вс≥ факти ¤ збер≥гав у своњй пам'¤т≥ ¤к незаперечн≥ ≥ абсолютн≥, тому що б≥льш≥сть з них ¤ д≥знавс¤ в≥д своњх батьк≥в ќлекс≥¤ ‘едоровича та ќльги ћин≥вни. Ѕатько наприк≥нц≥ тридц¤тих рок≥в прињхав на убань з ƒону (де, до реч≥, не було голоду). јле п≥д впливом ≥нформац≥йноњ кампан≥њ останн≥х м≥с¤ц≥в ¤ раптом зрозум≥в, що у ц≥л≥сн≥й картин≥ злочин≥в Ћен≥на, —тал≥на та њх вусатих нарком≥в, ¤ка постала перед≥ мною вже давно, Ї великий проб≥л. «гадавши до подробиць розпов≥д≥ мами, ¤ з жахом збагнув, що з дванадц¤ти тис¤ч жител≥в станиц≥ Ўкуринськоњ в 1932-33-х роках вмерло з голоду ш≥сть тис¤ч етн≥чних украњнц≥в (козак≥в). ¬имерли орн≥Їнки, ƒриги, —ерг≥Їнки, ѕилипенкиЕ ј рос≥¤ни “уманови, ћастерови, “ег≥ни, «олотух≥ни та ≥н. (в тому числ≥ ≥ родина моЇњ матер≥) залишились живими! Ѕо вс≥ рос≥¤ни отримували с¤к≥-так≥ пайки, тому й вижили. ≤ ще про пол≥тику "колектив≥затор≥в" щодо украњнц≥в, про що ¤ б≥льше н≥де не чув ≥ не читав. –≥ч у т≥м, що мо¤ мама була зав≥дуючою одн≥Їњ з початкових шк≥л станиц≥ ≥ мешкала у козацьк≥й частин≥ Ўкуринськоњ на берез≥ р≥чки ™њ. ƒесь навесн≥ 1933 року мат≥р викликали у станраду, видали посуд ≥ продукти, ≥ доручили терм≥ново орган≥зувати харчуванн¤ школ¤р≥в, д≥тей козак≥в, ¤к≥ залишились жив≥. я не знаю, ск≥лькох козачат матер≥ вдалос¤ вр¤тувати в≥д голодноњ смерт≥, але один випадок запав мен≥ в душу. ћати багато раз≥в розпов≥дала, ¤к п≥д час шк≥льного об≥ду до нењ п≥д≥йшов хлопчик, немов би накачаний пов≥тр¤м, вона його вперше бачила. "як тебе звуть?" Ц спитала вона. "я Ц ол¤ —ерг≥Їнко, ваш учень" Ц в≥дпов≥в хлопчик. ћати погодувала його в дек≥лька прийом≥в зат≥ркою (борошн¤н≥ кульки, зварен≥ в вод≥), п≥сл¤ цього в≥дправила додому. Ќа наступний день, знову в об≥д, вона побачила маленький скелет, обт¤гнутий шк≥рою з великими очима, що прийшов њсти. "“и хто?" Ц спитала. "я Ц ол¤ —ерг≥Їнко, ваш учень" Ц була в≥дпов≥дьЕ ј в цей самий час за дек≥лька к≥лометр≥в п≥д озброЇною охороною догнивали тис¤ч≥ (!) тон зерна, що не змогли вивезти восени. ≤ багато рок≥в по тому ћикола, вже дорослий, обн≥мав свою вчительку ≥ називав њњ мамою ≥ своЇю р¤т≥вницею. ћен≥ хочетьс¤ запитати у "в≥рних лен≥нц≥в", ¤ку ж треба мати чорну душу, щоб захищати нелюд≥в, ¤к≥ в≥дбирали у дитини можлив≥сть з'њдати хоча б тар≥лку зат≥рки в день, виморювали голодом справжн≥х хл≥бороб≥в. ƒо самого свого розпаду рад¤нська ≥мпер≥¤ не позбулас¤ ганебного титулу найб≥льшого у св≥т≥ ≥мпортера зерна! Ќа зак≥нченн¤, ¤ закликаю украњнський народ не знижувати тонус боротьби за ≥сторичну справедлив≥сть ≥ проти злочин≥в комун≥ст≥в, добиватись заборони ѕ” та њњ ≥деолог≥њ, суду над ѕ”, ¤к правонаступницею злочинноњ ѕ—— та сувороњ карноњ в≥дпов≥дальност≥ не т≥льки за запереченн¤ факту √олодомору, але й за пропаганду комун≥стичноњ ≥деолог≥њ. Ќа м≥й погл¤д, попл≥чник≥в злочинного режиму, чињми руками вивозилос¤ та гноњлос¤ зерно, ≥ таким чином вбивалис¤ м≥льйони, необх≥дно судити так само, ¤к дос≥ знаход¤тьс¤ ≥ передаютьс¤ до суду попл≥чники г≥тлер≥вських злочин≥в час≥в другоњ св≥товоњ в≥йни. «лочини проти люд¤ност≥ не мають терм≥ну давност≥. јнатол≥й ƒолгальов, кандидат х≥м. наук, м. ињв дл¤ ”ѕ . ƒжерело: "”крањнська правда" |
¬ернутьс¤ на предыдущую страницу