холодний ¤р

’олодний яр

(фрагменти)

ёр≥й √орл≥с-√орський

’олодний яр Ч це одна з най¤скрав≥ших стор≥нок визвольноњ боротьби в ”крањн≥. ÷е живий приклад, ¤к невелик≥ числом, але сильн≥ духом Ч можуть усп≥шно боротис¤ з незр≥вн¤нно сильн≥шим ворогом.

Ќа жаль, по цей б≥к меж≥ мало хто знаЇ, що п≥сл¤ того, коли московська червона орда захопила ”крањну, над ƒн≥пром ≥снувала своЇр≥дна Уреспубл≥каФ, ¤ка п≥д украњнським нац≥ональним прапором провадила запеклу збройну боротьбу аж до 1922 року. “о були села в околиц¤х ’олодного яру на „игиринщин≥.

„игиринщина Ч це м≥сцев≥сть, в ¤к≥й все говорить про сумне й рад≥сне минуле ”крањни. “ут, над —уботовом, стоњть Удомовина ”крањниФ Ч церква Ѕогдана... Ќад „игирином Ч гора, на ¤к≥й сто¤в замок гетьмана ƒорошенка.. “ут в≥ками точилас¤ завз¤та боротьба за волю й долю... ѕро це св≥дчать сотн≥ високих могил-курган≥в: УтатарськихФ, Ул¤дськихФ, УкозацькихФ, ¤к≥ з часом не загубили серед населенн¤ своњх назв, переказ≥в, ов≥¤них легендами ≥мен козацьких ватажк≥в, що склали в них своњ голови. ѕо л≥сах ≥ дос≥ сто¤ть УгородкиФ та неприступн≥ манастир≥-фортец≥, за валами ¤ких укривалос¤ колись населенн¤ перед ворожою навалою. ¬ часи новоњ У–уњниФ вони знову стали осередками збройноњ боротьби, до ¤коњ охоче було м≥сцеве сел¤нство, що не любило гнути шињ, серед ¤кого не загинули ще без сл≥ду войовнич≥ традиц≥њ предк≥в-козак≥в, ¤ке однаково любило ≥ плуг ≥ рушницю. ÷≥ села були в св≥й час козацькими сторожами перед Уƒиким полемФ Ч царством орди, що недалеко зв≥дси починалос¤. ѕриродн≥ умови: велик≥ л≥си, гори, ¤ри Ч робили њх виг≥дними дл¤ оборони. ¬они стол≥тт¤ми жили сп≥льним житт¤м з недалеким «апор≥жж¤м, до ¤кого давали юнак≥в, а в≥д нього приймали старц≥в ≥ покал≥чених. –озповсюджен≥ в селах пр≥звища: ќтаманенки, ќтамас≥, ќсауленки, ’орунж≥, ошов≥, ƒовбуш≥, √армаш≥, озаченки, Ѕунчуженки, ¬ерни-√ори, ¬ерни-ƒуби, «апор≥жц≥, «ал≥зн¤ки ≥ ц≥лий р¤д знаних з ≥стор≥њ озаччини пр≥звищ Ч говор¤ть сам≥ за себе. “ут ’мельницький ≥ «ал≥зн¤к збирали сили дл¤ боротьби.

оли на ”крањну посунули вперше червон≥ москал≥, населенн¤ тих с≥л беретьс¤ за зброю, ¤коњ понаносило з царськоњ арм≥њ, ≥ починаЇ з ними боротьбу. ÷¤ боротьба не мала Усоц≥¤льногоФ п≥дложж¤, ¤к запевн¤ють червон≥ окупанти. „игиринський сел¤нин був св≥домий того, що земл¤ належить не графам ƒавидовим та ¬оронцовим-ƒашковим, ¤ким УроздарувалиФ козацьк≥ земл≥ московськ≥ цар≥, а йому, бо вона полита потом ≥ кров'ю його д≥д≥в. ¬≥дродженн¤ ”крањнськоњ держави було в його очах р≥внозначним з поверненн¤м того потоптаного ћосквою права, а тому в≥н не захоплювавс¤ брехливими гаслами червоних москал≥в про Уземлю ≥ волюФ. ћоскаль Ч чи Уб≥лийФ, чи УчервонийФ Ч був дл¤ нього лише москаль Ч одв≥чний ворог ”крањни. ≤ большевик≥в, ≥ ден≥к≥нц≥в там в≥тали однаково: кул¤ми.

ѕовстанча боротьба в околиц¤х ’олодного яру в≥др≥зн¤лас¤ в≥д т≥Їњ ж боротьби в ≥нших м≥сцевост¤х орган≥зац≥йним ладом та св≥дом≥стю ц≥л≥ Ч визволенн¤ ”крањни Ч в широких масах. ¬ ≥нших районах повстанн¤ спалахували, переважно, стих≥йно, коли Утовариш≥Ф починали через м≥ру обдирати сел¤н Ч тут сел¤нин завжди готовий був вхопити зброю ≥ йти назустр≥ч ворогов≥. «давалос¤, вернулис¤ давн≥ козацьк≥ часи, коли кожний хл≥бороб був озброЇний ≥ завжди готовий до бою з татарами. —ела були под≥лен≥ на сотн≥, ¤к≥ об'Їднувалис¤ в полк. ÷ентром т≥Їњ бойовоњ орган≥зац≥њ сел¤нства був осп≥ваний Ўевченком ’олодний яр, власне, ≥сторичний ћотрин манастир поблизу нього.

Ќазва: У’олодний ярФ Ч перестала бути назвою лише одного ≥з численних ¤р≥в, а стала назвою ц≥лоњ м≥сцевост≥, вс≥Їњ бойовоњ орган≥зац≥њ. « б≥гом под≥й в ”крањн≥ перестав в≥н бути повстанчою орган≥зац≥Їю чисто м≥сцевого характеру. ¬ лавах його боЇвик≥в можна було зустр≥нути полтавц≥в, тавричан, херсонц≥в, галичан, украњнц≥в-козак≥в з убан≥ та ƒону.

ќдним ≥з перших ватажк≥в ’олодного яру, що давс¤ в т¤мки червоним ≥ б≥лим москал¤м у 1919 роц≥, ≥ загинув там, залишивши по соб≥ широку славу, був осавул ¬≥йська убанського Ч ”вар≥в. ѕершим орган≥затором ≥ отаманом був двадц¤тип'¤тил≥тн≥й сел¤нський хлопець ≥з села ћельник≥в Ч ¬асиль „учупака.

’олодний яр кров'ю ≥ загравами спалених ворогом с≥л вписав блискуч≥ стор≥нки в ≥стор≥ю визвольноњ боротьби. « самих ћельник≥в загинуло в боротьб≥ понад триста чолов≥к, кр≥м жертв п≥зн≥шого Уумиротворенн¤Ф ворогом п≥сл¤ перемоги. Ћише одна родина „учупак≥в склала на жертовник Ѕатьк≥вщини житт¤ п'¤тьох син≥в. ’олодний яр дав дес¤тки вогненних приклад≥в героњзму, ¤кими не кожна нац≥¤ може похвалитис¤. ¬се те мало знане за кордоном, бо холодно¤рц≥в майже зовс≥м нема на ем≥грац≥њ. ¬они погинули в боротьб≥, в льохах чека, в тундрах ѕ≥вноч≥, не зганьбивши свого прапору, на ¤кому написали: У¬ол¤ ”крањни Ч або смертьФ.