Глава держави зміцнив державу, знищивши всіх сепаратистів Олександр Палій Джерело: "Оглядач" Спеціально для Затуліна: Підконтрольні Києву території сягають Фінляндії на півночі та Волги на Сході. У Польщі збудовано Ярослав, у Заліссі Ярославль, в Естонії Юріїв, названий на честь християнського імені князя, сьогоднішній Тарту. За часів Ярослава Мудрого міг би бути справедливим анекдот: „Париж... А це далеко від Києва? Така глухомань, і так гарно шиють!” Київ за Ярослава Мудрого – друге за величиною місто Європи після Константинополя. За оцінками вчених, у столиці на той час мешкало від 50 до 150 тисяч осіб. У Парижі, Лондоні і Римі – менше або близько 20 тисяч. Ярослав розширив укріплення на Замковій горі, додавши до існуючих циклопічні стіни, із загальною висотою 16-метрів, товщиною 30 метрів біля основи і довжиною 3,5 кілометри. Донька Ярослава французька королівна Анна почувалася у Парижі не як провінціалка, а зовсім навпаки. Збереглися підписи королівни Анни слов'янською мовою на багатьох державних документах Франції. Ці підписи оточують хрестики, які ставили неписьменні французькі барони – вищі васали Франції. Одна графиня, у якої після смерті короля Анна відбила її чоловіка, у скарзі на Анну все одно пише, що вона – „найчарівніша, найкраща серед жінок Франції”. Підконтрольні Києву території сягають Фінляндії на півночі та Волги на Сході. Міста – прикордонні оплоти Києва з назвою Ярослав виникають у Польщі (Ярослав), у Заліссі (Ярославль), в Естонії (Юріїв, названий на честь християнського імені князя, сьогоднішній Тарту). За півтора тисячоліття до того Олександр Македонський аналогічно по всіх закутках своєї держави заснував десятки Олександрій. Ярослав у відносинах з європейськими королями і візантійськими імператорами виступає як сюзерен або, щонайменше, як рівня. Низка дітей Ярослава Мудрого, одружених з усіма європейськими монаршими родинами, а також їхні нащадки, стають королями і королевами численних європейських держав. Народ теж не бідує. У ці часи робітник за місяць отримує плату, за яку можна купити бойового коня (аналог сьогоднішнього „Мерседеса”). Такого рівня добробуту Європа не досягне ще кілька століть. Ярослав був сином князя Володимира від варяжки Рогніди. Батько відправив його до далекого Новгорода, оскільки мав фаворитами на престол князів Бориса і Гліба. Коли ж їх було вбито Святополком, Ярослав за допомогою варязького війська з другої спроби оволодіває Київським престолом. Варяги взагалі були улюбленцями Ярослава Мудрого. Після того, як новгородці побили деяких варягів за безчинства, Ярослав з помсти убив їх цілу тисячу. Збереглося єдине достовірне прижиттєве зображення князя Ярослава, на його печатці. Ця печатка, природно, могла бути тільки прижиттєвою. На ній ми бачимо портрет, що радикально відрізняється від спроб реконструкції образу князя, здійснених в СРСР. Перед нами - типовий європейський лицар X-XI ст., у конічному шоломі, з-під якого стирчать в різні боки довгі вуса, а бороди немає. У 1021 році Ярослав придушує сепаратизм Полоцького князя, помстившись йому за несанкціоновану вилазку проти Новгорода. У 1024 році Ярослав придушує фундаменталістський язичницький сепаратизм суздальців – предків нинішніх росіян, які знайшли привід для винищення місцевої „буржуазії”: „У сей же рік повстали волхви в Суздальцях. І побивали старших людей по диявольському наущенню і через бісівську ману, говорячи, що ці держать запаси. І заколот великий, і голод в усій землі тій був. І рушили по Волзі всі люди в Болгари, і привезли хліба, і так вижили. Коли ж почув Ярослав про волхвів тих, то прийшов він до Суздаля, і захопив волхвів, і побив, а других покарав, сказавши так: „Бог наводить за гріхи на кожну землю голод, або мор, або засуху, або іншу кару, а людина не знає нічого”. Головні проблеми у Ярослава були з його братом Мстиславом, який володів Тмутараканню –різноетнічним, але стабільно підпорядкованим Києву князівством у східному Криму. У 1024 році Мстислав захоплює Чернігів, а потім у битві варязько-сіверянська дружина Мстислава наголову розбиває варязьку дружину Ярослава: „Коли ж Мстислав засвіта на другий день побачив, що лежать посічені із своїх сіверяни і варяги Ярославові, він сказав: «Хто сьому не рад? Се лежить сіверянин, а се варяг, а своя дружина ціла». І послав Мстислав услід за Ярославом, говорячи: „Сиди ти на столі своїм у Києві, оскільки ти єси старший брат, а мені хай буде ся сторона (Дніпра)”. Ярослав послідовно перемагає поляків, литовців, ятвягів, фінів. Особливо цінний став розгром 1036 року печенігів – тюркського племені, яке з IX століття контролювало значну частину Лівобережжя Дніпра: „А печеніги почали йти на приступ, і зступилися вони на місці, де ото є нині свята Софія, митрополія руська; бо тоді це було поле поза городом. І сталася січа люта, і ледве подолав під вечір Ярослав, і побігли печеніги в різні боки, і не знали вони, куди втікати, і ті, втікаючи, тонули в ріці Ситомлі, а інші — в інших ріках. І так погинули вони, а решта їх розбіглась і до сьогодні”. Проте найголовніші досягнення Ярослава Мудрого – у його мудрості й цивілізованості: „І при нім стала віра християнська плодитися в Русі і розширятися, і чорноризці стали множитися, і монастирі почали з'являтися. І до книг він мав нахил, читаючи їх часто вдень і вночі. І зібрав він писців многих, і перекладали вони з гречизни на слов'янську мову і письмо святе, і списали багато книг. Отець бо його Володимир землю зорав і розм'якшив, себто хрещенням просвітив, а сей великий князь Ярослав, син Володимирів, засіяв книжними словами серця віруючих людей, а ми пожинаєм, учення приймаючи книжне”. Ярослав поставив митрополитом Київським русина Іларіона. Фактично, це була перша спроба автокефалії української Церкви. Раніше Київських митрополитів, як правило греків, призначав Константинопольський патріарх . 1054 року великий князь Київський Ярослав помирає. Перед смертю він поділився з синами секретом успіху, сказавши їм: „Якщо будете ви в любові межи собою, то й Бог буде в вас, і покорить він вам супротивників під вас, і будете ви мирно жити. Якщо ж будете ви в ненависті жити, у роздорах сварячись, то й самі загинете, і землю отців своїх і дідів погубите, що її надбали вони трудом великим”. Саме здатність князя словом і ділом умиротворяти союзників і „умиротворяти” ворогів держави стала рецептом успіху досі неперевершеного в Україні володарювання. Джерело: "Оглядач"

Вернуться на предыдущую страницу

Вернуться на главную страницу