|
як овпак ƒ≥ду ƒанилу житт¤ р¤тував
¬алер≥й —емиволос ƒжерело: "”крањнська правда" Ќа в≥дм≥ну в≥д рад¤нських партизан, бандер≥вц≥ Ц переважно м≥сцев≥ уродженц≥, котр≥ не могли розраховувати на допомогу ¤коњ-небудь англ≥йськоњ чи американськоњ ¬еликоњ земл≥, а спирались на п≥дтримку земл¤к≥в, своњ бойов≥ д≥њ та диверс≥њ намагались зд≥йснювати таким чином, щоб населенн¤ при цьому страждало м≥н≥мально. Ќаприклад, ¤кщо справа стосувалас¤ диверс≥й, на ¤ких-небудь м≥сцевих об'Їктах, то все обставл¤лось так, щоб н≥мц≥ так≥ неприЇмност≥ трактували, ¤к виробничий недогл¤д чи недбальство, тобто, ¤кщо гор≥ла електростанц≥¤, то в≥д короткого замиканн¤, а ¤кщо вибухав склад √ћћ, то в результат≥ пожеж≥ в≥д недопалка. ј вдало провадити такого штибу бойов≥ д≥њ во¤кам ”ѕј дозвол¤ла над≥йна ≥ розгалужена агентурна мережа, ефективност≥ котроњ могли би позаздрити ≥ енкавед≥сти, ≥ гестап≥вц≥. Ќу ≥ на в≥дм≥ну в≥д рад¤нських партизан, ¤к≥ вт≥каючи в л≥сов≥ нетр≥ ≥з легк≥стю залишали м≥сцеве населенн¤ наодинц≥ ≥з карател¤ми, бандер≥вц≥ за контрольован≥ ними територ≥њ билис¤ в≥дчайдушно, даючи можлив≥сть посел¤нам-земл¤кам ≥з родинами, скарбом та скотиною переховуватис¤ в л≥сах та горах. як насл≥док дотриманн¤ такоњ тактики партизанськоњ в≥йни, бандер≥вц≥ на к≥нець 43-го -початок 44-го рок≥в, спираючись на п≥дтримку м≥сцевого населенн¤, фактично контролювали сотн≥ с≥л та дес¤тки район≥в «ах≥дноњ ”крањни. ≤ не дивно, що великий французький генерал ≥ президент де √оль ¤кось нар≥кав, що аби в нього в арм≥њ були так≥ солдати, ¤к б≥йц≥ ”ѕј, то н≥мецький чоб≥т н≥коли б не топтав галльську землю. ¬т≥м, повернемос¤ до взаЇмостосунк≥в ковпак≥вц≥в ≥ бандер≥вц≥в, та д≥дових пригод у цьому зв'¤зку... ’оча спочатку м≥сцев≥ жител≥ ≥ ставились до ковпак≥вц≥в достатньо стримано (кв≥тами та хл≥бом ≥з с≥ллю, посел¤ни червоних партизан≥в не зустр≥чали), але й в так≥й-с¤к≥й допомоз≥ харчами та фуражем не в≥дмовл¤ли. ”п≥вц≥ ж стосовно рад¤нських колег тримали до часу нейтральну позиц≥ю. јле, п≥сл¤ того, ¤к хвацьк≥ ковпак≥вц≥ провели дек≥лька операц≥й, що за великим рахунком не мали жодноњ тактичноњ доц≥льност≥, розтрощивши в прах пару-тр≥йку слабо потужних н≥мецьких гарн≥зон≥в, нац≥онал≥сти п≥шли з "червоними" на переговори, попередивши, що т≥ знаход¤тьс¤ на п≥дконтрольн≥й бандер≥вц¤м територ≥њ ≥ поводитис¤ тутечки, ¤к рос≥йський ведм≥дь на пас≥ц≥ не гоже. овпак≥вц≥ спочатку поставились до цього попередженн¤ скептично ≥ продовжували свою, ¤к њм здавалос¤, бойову визвольну м≥с≥ю в тому ж дус≥. ќскажен≥л≥ ж н≥мц≥ почали за ковпак≥вськ≥ гр≥хи в≥д≥граватис¤ на м≥сцевому населенн≥. ≤ тод≥ уп≥вц≥ влаштували рад¤нським колегам показову головомийку, добр¤че потр≥павши дек≥лька ковпак≥вських авангардних загон≥в. Ќа щаст¤ у овпака вистачило розуму не дослухатис¤ до порад де¤ких своњх заступник≥в, а в першу чергу ком≥сара –уднЇва **, котр≥ фактично пропонували в≥йну на два фронти Ц ≥ проти н≥мц≥в, ≥ проти нац≥онал≥ст≥в, ≥ в≥н в≥дправив до бандер≥вц≥в парламентар≥в. ¬ результат≥ цих повторних переговор≥в було узгоджено, що уп≥вц≥ безперешкодно пропускають ковпак≥вц≥в через контрольован≥ ними територ≥њ, а рад¤нськ≥ партизани не провад¤ть на цих земл¤х бойових операц≥й без крайньоњ на те необх≥дност≥. Ќу, а проведенн¤ серйозних вилазок проти н≥мц≥в ковпак≥вц≥ мусили були узгоджувати ≥з бандер≥вц¤ми, а останн≥, в свою чергу, зобов'¤зувались, аби запоб≥гти накладкам, попереджати червоних колег про своњ акц≥њ. Ќе виключались ≥ бойов≥ сп≥льн≥ анти н≥мецьк≥ операц≥њ. ƒл¤ координуванн¤ ж подальшого бойового сп≥в≥снуванн¤ бандер≥вц≥ та ковпак≥вц≥ обм≥н¤лись своњми представниками. ¬ њх числ≥ опинивс¤ ≥ д≥д ƒанило. Ќезабаром д≥да, п≥д час одн≥Їњ ≥з бандер≥вських акц≥й, прошила дурна н≥мецька кул¤. ќт таким чином д≥ду довелось не т≥льки повоювати у нац≥онал≥ст≥в, але й затриматис¤ у њхньому табор≥ десь на р≥к. ѕораненн¤ було важке, ≥ д≥д ƒанило до к≥нц¤ дн≥в д¤кував дол≥ за те, що б≥да ц¤ трапилась в уп≥вському загон≥. як т≥льки д≥д трохи оклигав, хтось ≥з уп≥вц≥в пов≥домив йому, що по його душу приходили ковпак≥вськ≥ посланц≥. јле, бандер≥вц≥, червоним д≥да не в≥ддали, мотивуючи в≥дмову його т¤жким станом. ¬т≥м, њм вже тод≥ було в≥домо, що ковпак≥вське командуванн¤ ≥з важкопораненими б≥йц¤ми особливо не ц¤цькалось. Ќа вимогу –уднЇва, њх не залишали на п≥клуванн¤ м≥сцевого населенн¤, ¤к це практикувалось на теренах п≥дсов≥цькоњ ”крањни, а т¤гали за собою, прир≥каючи таким чином на неминучу смерть. ј в екстрених випадках, ¤кщо поранен≥ ставали надм≥рним т¤гарем в рейдовому поход≥, њх просто пристр≥лювали. —вою ж позиц≥ю –уднЇв по¤снював тими обставинами, що залишаючи на бандер≥вськ≥й територ≥њ своњх б≥йц≥в, ковпак≥вц≥ њх у будь-¤кому випадку безповоротно втрачали. —права в тому, що нац≥онал≥сти незабаром завоювали у перес≥чних ковпак≥вц≥в чималий авторитет, ≥ було очевидно, що залишен≥ у них поранен≥, ¤к т≥льки-но одужають, ув≥ллютьс¤ до лав бандер≥вц≥в. ўо, до реч≥, ≥ сталос¤ ≥з д≥дом. ј п≥зн≥ше д≥д ƒанило д≥знавс¤, що –уднЇв наказував спор¤дити за ним ще один, ¤к п≥дозрював д≥д, л≥кв≥дац≥йний заг≥н. јле, овпак, д≥знавшись, що у бандер≥вц≥в залишивс¤ саме д≥д ƒанило, руднЇвський наказ скасував. “ак —ид≥р јртемович вр¤тував житт¤ ƒанилу ≤вановичу вперше. ѕро те, ¤к в≥н партизанив у нац≥онал≥ст≥в, д≥д розпов≥дав скупо, але ¤кщо ≥ згадував про той шматок свого житт¤, то обов'¤зково п≥дкреслював: бандер≥вц≥ були чудовими во¤ками ≥ вже напевне, нав≥ть по у¤вленн¤м того часу, не горлор≥зами. ј на початку осен≥ 44-го, напередодн≥ приходу рад¤нських в≥йськ, сотник —≥рий зат≥¤в ≥з д≥дом ƒанилом в≥дверту розмову та запропонував тому на виб≥р. ƒ≥д м≥г залишитис¤ у бандер≥вц≥в, але при цьому мусив усв≥домлювати, що йому доведетьс¤ воювати ≥з совЇтами, Ц н≥, не з регул¤рними в≥йськами, фронт прокотитьс¤ на зах≥д досить швидко, а, швидше усього, ≥з енкавед≥стами, смерш≥вц¤ми, м≥л≥ц≥Їю та ≥ншою √Ѕ-шною сволотою. Ќу, а ¤кщо д≥ду не з руки воювати з≥ "своњми", то в≥н м≥г без ус¤ких образ з боку його нових побратим≥в, податис¤ додому, до родини. ѕри цьому —≥рий пооб≥ц¤в спор¤дити д≥да ƒанила над≥йними документами, аби той помандрував додому не партизанськими ман≥вц¤ми, а легальними шл¤хами. —≥рий також порадив д≥ду, ¤кщо той вир≥шить повертатис¤ додому, дочекатис¤ поверненн¤ червоних, аби зайвий раз не ризикувати, перетинаючи фронт. —вою в≥дпов≥дь —≥рому д≥д часто-густо пот≥м згадував: "як≥ своњ? —воњ ус≥ на фронт≥, а серед гебн≥ в мене н≥коли своњх не було, ≥ не буде. “ак що лишаюс¤". јле незабаром д≥да знову поранило, цього разу в правицю. ≤ хоча пораненн¤ було не важке, воно все ж таки на тривалий час вибило д≥да ≥з ладу. ул¤ пошкодила сухожилл¤, ≥ д≥дов≥ ƒанилу довелос¤ вчитис¤ поратис¤ л≥вицею. « роками д≥д все ж таки розробив ≥ праву руку, але тод≥ в 44-му ≥з нерухомою правицею в≥н почував себе т¤гарем у бандер≥вськ≥й сотн≥ тому й вир≥шив рушати додому. Ѕандер≥вц≥, ¤к ≥ об≥ц¤ли, забезпечили д≥да над≥йними документами, але в≥н в≥д гр≥ха переважну частину шл¤ху все ж торував л≥совими стежками та шл¤хами. ≤ т≥льки вже десь з „ерн≥г≥вщини в≥н ризикнув д≥ставатис¤ попутками, зайвий раз пересв≥дчившись у п≥дп≥льних хистах бандер≥вц≥в та њхньоњ агентури, котр≥ забезпечили його бездоганною липою, котра в жодного ≥з чисельних патрул≥в не викликала ≥ т≥н≥ п≥дозри. ѕовернувшись додому, д≥д ƒанило знову п≥шов працювати л≥сничим. ј на початку 45-го його викликали до в≥йськкомату. ¬и¤вилось Ц дл¤ врученн¤ „ервоноњ з≥рки, що десь заблукала у в≥йськових канцел¤р≥¤х ще ≥з 1943-го року. ѕот≥м, в≥йськком, запросивши д≥да до себе в каб≥нет, почав мучити того питанн¤ми, в≥д котрих за к≥лометр тхнуло енкаведешним духом: ¤к був поранений, ¤к пощастило вижити, хто п≥клувавс¤ ≥ в кого переховувавс¤ в≥д н≥мц≥в, ¤к ≥з окупованоњ територ≥њ додому д≥стававс¤? ” д≥да ƒанила була на такий випадок, висловлюючись шпигунською лексикою, сво¤ легенда: мовл¤в, поранили у розв≥дц≥, п≥д≥брали та виходили м≥сцев≥, пр≥звищ не називали лише ≥мена, село вказав, знаючи, що в 44-му його заразом ≥з мешканц¤ми спалили н≥мц≥, додому ж досв≥дченому л≥снику та партизану д≥статис¤, "що недужому чхнути"... јле, розум≥ючи, що вислухавши за його ж висловлюванн¤м "ц≥ побрехеньки", геб≥сти навр¤д чи заспоко¤тьс¤, ≥ можуть доритис¤ не лише до його партизанщини в уп≥вц≥в, але й до б≥льш ранн≥х антирад¤нських подвиг≥в, д≥д вир≥шив п≥дстрахуватис¤ ≥ подавс¤ у ињв до овпака. —ид≥р јртемович на той час вже дв≥ч≥ √ерой, не т≥льки був в≥домим, сьогодн≥ б сказали, попул¤рним в народ≥ д≥¤чем, але й перебував у певному фавор≥ у самого —тал≥на. ƒ≥да, у власному робочому каб≥нет≥ члена ¬ерховного —уду ”–—–, в≥н спочатку зустр≥в не дуже прив≥тливо. јле на веч≥р запросив в гост≥ до себе додому Ц згадати недавн≥ партизанськ≥ часи. ¬ домашн≥х умовах овпак вигл¤дав при¤зн≥шим ≥ за чарчиною д≥д розпов≥в йому не т≥льки, ¤к воював у бандер≥вц≥в, але й про те, ¤к ≥ за що вибивав дух ≥з енкавед≥ст –ойтман, ≥ ¤к колгосп розпускав. ¬≥дразу спохмурн≥лий овпак вислухав д≥да, ≥ п≥сл¤ мовчазних роздум≥в сказав: "ўо у западенц≥в проти н≥мц≥в воював, а проти своњх н≥ Ц добре. ¬≥рю тоб≥. ≤ хоча у мене принцип Ц своњх не здаю, зат¤м Ц ти мен≥ усього цього не розпов≥дав. “римайс¤ того, що ран≥ше в≥йськкому набрехав. «айдеш завтра до мене, чим зможу Ц допоможу". ј наступного дн¤ у себе в каб≥нет≥ овпак вручив д≥ду в≥дм≥нну характеристику на нього ж ≥з власноручним п≥дписом, перел≥ком ус≥х придбаних на той момент регал≥й та з печаткою ¬ерховного —уду ”–—–. ѕравда, вже випроваджуючи д≥да ƒанила, в достатньо просторому, аби розм≥стилис¤ дв≥йко чолов≥к≥в, м≥ждверному отвор≥ високопосадового каб≥нету, зачинивши одн≥ двер≥, ≥ т≥льки вз¤вшись за ручку, аби в≥дчинити ≥нш≥, овпак зашепот≥в на вуху своЇму б≥йцю: "як хочеш, але цю писульку т≥льки покажи в≥йськкому, хай нав≥ть коп≥ю зн≥ме, але не в≥ддавай. ѕот≥м знищ. Ѕо, у випадку чого, сам розум≥Їш, мен≥ теж гаплик може статис¤. ≤ ц≥ ц¤цьки не допоможуть", ≥ —ид≥р јртемович побр¤зкав двома з≥рочками на к≥тел≥. Ќа т≥м вони ≥ розпрощались. ƒ≥д ƒанило усе зробив, ¤к домовились. «ав≥тав до в≥йськкома, дав почитати "писульку". «алишити характеристику в≥дмовивс¤, пославшись на необх≥дн≥сть њњ пред'¤вленн¤ в ≥нших, б≥льш високих каб≥нетах, але скоп≥ювати њњ власноруч в≥йськкому дозволив. ѕ≥сл¤ цього тривалий час д≥да н≥хто незручними запитанн¤ми не д≥ставав. ѕравда, ковпак≥вською характеристикою ц≥кавились, буц≥мто дл¤ ¤когось стенду у в≥йськкомат≥, але д≥д сказав, що онуки пап≥рець десь заграли, на тому гебешн≥ посланц≥ до часу не ч≥пл¤лис¤. ƒ≥д, вт≥м, своЇњ мовчазноњ об≥ц¤нки овпаку все ж таки не дотримавс¤, ≥ характеристику збер≥г. ≤ вже через багато рок≥в, незадовго до смерт≥, демонструючи чергового разу пожовклий пап≥р ≥з гербовою печаткою, не випускаючи њњ, ¤к дорогоц≥нну рел≥кв≥ю, ≥з тремт¤чих в≥д старост≥ рук, д≥д ƒанило вкотре говорив мен≥ ≥з батьком: "“реба ж, усього лише пап≥рець, а житт¤ мен≥, д¤кувати —идору јртемовичу, вр¤тував". “ак —ид≥р јртемович вр¤тував д≥да ƒанила в≥д б≥льш, н≥ж в≥рог≥дноњ смерт≥ у стал≥нських таборах, вдруге, а написаний ним пап≥рець вперше. ** «в≥дки виникла легенда про те, що –уднЇв буц≥мто був прихильником т≥сноњ сп≥впрац≥ ≥з нац≥онал≥стами, за що й поплативс¤ заразом ≥з своњм сином –удиком житт¤м, мен≥ нев≥домо. јле, за св≥дченн¤ми д≥да ƒанила, усе було ¤к раз навпаки. ¬же п≥сл¤ в≥йни його шл¤хи випадково перетнулис¤ ≥з ад'ютантом овпака, на ≥м'¤, ¤кщо мен≥ не зраджуЇ пам'¤ть, ≤ван. ÷е вже окрема ≥стор≥¤, але цей самий ад'ютант, незабаром п≥сл¤ в≥йни знову подавс¤ до л≥су ≥ самост≥йно партизанив десь до 57-го року, потихеньку в≥дстр≥люючи геб≥ст≥в, актив≥ст≥в-комун≥ст≥в та ≥ншу совкову наволоч. “ак от ≤ван розпов≥в д≥ду, що –уднЇва пристрелили за пр¤мим наказом овпака ≥з-за того, що партизанський ком≥сар погрожував ƒ≥ду допов≥сти на ¬елику землю про його зв'¤зки та сп≥впрацю ≥з бандер≥вц¤ми. «аразом пустили у розх≥д ≥ ком≥сарського сина, поза¤к той був в курс≥ батьк≥вських нам≥р≥в. «а ≥ншою ж верс≥Їю, –уднЇва ≥з нащадком уконтрапупили бандер≥вц≥ на проханн¤ все того ж таки овпака, ј ≥стор≥¤ про те, ¤к ковпак≥вський ком≥сар ≥з сином прийн¤ли останн≥й б≥й у ¤к≥йсь печер≥, в≥дстр≥люючись до останнього набою в≥д ц≥лоњ орди фашист≥, що нев≥домо зв≥дки з'¤вились у л≥сових нетр¤х, не б≥льш н≥ж красива казка, вигадана небезталанним сценаристом та письменником ¬ершигорою. ¬алер≥й —емиволос, дл¤ ”ѕ ƒал≥ буде ƒжерело: "”крањнська правда" |
¬ернутьс¤ на предыдущую страницу