|
День незалежності Кубані
Ігор МЕЛЬНИК
Джерело: "Поступ"
Цього дня, 16 лютого 1918 року, у двох містах колишньої Російської імперії
проголосили незалежність. Однак різним шляхами пішло державотворення литовців та
українців Кубані.
Акт самостійності, який проголосили у Вільні (Вільнюсі) з балкону будинку,
неподалік від знаменитого готичного костелу св. Анни, засновники Литовської
Республіки (їх називають сигнатарами) спочатку був лише аркушем паперу. Адже
Литву тоді окупували німецькі війська. Однак Рада Литви, Тариба, заявила про
бажання литовців відділитись від Москви, і німці повинні були на це зважити. Тож
і на мирних переговорах у Бересті навіть визначили кордони Литви, що мала б на
Підляшші межувати з Українською Народною Республікою.
Того ж дня у Катеринодарі (колись Нова Січ, тепер Краснодар) Законодавча рада
проголосила самостійність і незалежність від Росії Кубанської Народної
Республіки.
Ця республіка на шляху до незалежності повторювала шлях УНР. Козацька Військова
рада Кубанської області вперше зібралась під головуванням Миколи Рябовола. Після
залучення до цього органу представників некозацького населення (іногородніх та
представників гірських народів) її почали називати Законодавчою радою. У січні
1918-го вона проголосила Кубанську Народну Республіку, спочатку у федерації з
Росією.
Однак 16 лютого 1918 року кубанці проголосили повну самостійність. Голова
кубанського уряду Лука Бич провадив переговори з керівництвом УНР щодо федерації
Кубані з Україною. Однак кубанським українцям не вдалось надовго втримати свою
незалежність. Німці не спромоглись навесні того року добратись до Кубані, і
Північний Кавказ опанувало збільшовизоване військо, що поверталось з Кавказького
фронту. Уряд Кубані був змушений залишити Катеринодар.
Єдиним реальним союзником у протистоянні з більшовиками виявились донські козаки
та Добровольча армія генералів Алексєєва, Корнилова, Денікіна. Хоча протягом
всього часу існування кубанського уряду його українські лідери Лука Бич, Микола
Рябовол, Василь Іваник посилали делегації до Києва, прохаючи допомогу та
пропонуючи спільну федеративну Україну.
Уряди УНР та гетьмана Павла Скоропадського обіцяли багато, однак реальної
допомоги Кубані так і не надали. 23 червня 1918 року в Новочеркаську відбулося
засідання кубанського уряду, на якому вирішували питання, з ким далі пов'язати
свою долю: з Україною чи з Добровольчою армією. Більшістю голосів проголосували
за спілку з Добровольчою армією. Насамперед через позицію Луки Бича, який вважав
себе більше козаком, ніж українцем.
Денікінці допомогли після того звільнити Кубань від більшовиків, однак усунули
від влади українських лідерів, проголосивши кубанським військовим отаманом А.
Філімонова. Головою ж Кубанської крайової ради обрали Миколу Рябовола. Він
намагався протистояти свавіллю денікінських військ і не залишав ідеї союзу з
Україною. Для початку Рябовол прагнув створити союз козацьких країв Кубані, Дону
та Тереку на противагу як більшовикам так і денікінцям, розраховуючи на майбутню
федерацію цих країв з Україною.
Однак 13 червня 1919 року у Ростові Рябовола вбили денікінські аґенти, бо
білогвардійська армія тоді переможно наступала на Москву і козацький сепаратизм
стояв на заваді генералам. Та московський похід Денікіна провалився і до початку
1920 року більшовики окупували Кубань.
На початку московська влада загравала з козаками, дозволяючи навіть створення на
Кубані українських шкіл. Однак у 1930-х більшовики повели наступ проти
українства на Кубані шляхом голодомору, терору та денаціоналізації. І хоча
донині в кубанських станицях співають українські пісні, ніхто вже не думає про
якусь спільноту з Україною.
Натомість литовцям вдалось вистояти, хоча й вони у 1919-1920 роках зазнали і
більшовицької, і польської окупації. Однак незалежна Литовська Республіка
проіснувала понад двадцять років і першою серед радянських республік проголосила
про свій вихід зі складу СРСР 1990 року. Литва тепер є повноправним членом НАТО
і Євросоюзу і жодна політична сила в цій державі навіть не мріє про "второй
государственний язик" чи якійсь союз із Москвою.
16 лютого у Литві відзначають як День Незалежності, а у Краснодарському краї про
нього мало хто згадує.
Джерело: "Поступ"
|