”крањна без мамонт≥в ≥ мастодонт≥в ќлександр ѕал≥й ƒжерело: "”крањнська правда" „имала частина нещодавн≥х вербальних атак на ”крањну, з боку рос≥йського ћ«— та самого президента ѕут≥на, стосувалис¤ в≥дм≥нностей в украњнському ≥ рос≥йському погл¤дах на ≥стор≥ю. ÷ю проблему було нав≥ть винесено на р≥вень переговор≥в президент≥в ёщенка ≥ ѕут≥на.–≥ч у т≥м, що ≥мпер≥њ добре розум≥ють значенн¤ ≥стор≥њ. ўе √еббельс стверджував, що варто позбавити одне покол≥нн¤ знань про ≥стор≥ю, ≥ народ перетворитьс¤ на натовп, з ¤ким можна робити все, що завгодно. “ому надзвичайно вимогливе ставленн¤ до ≥сторичноњ правди Ц р≥ч вкрай нагальна. Ќещодавно на ”ѕ було опубл≥ковано статтю "≈нењда Ц метропол≥¤ шумеру?" јвтор Ц ¬алер≥й Ѕебик, доктор пол≥тичних, кандидат психолог≥чних наук, проректор ун≥верситету "”крањна", колишн≥й парт≥йний функц≥онер —ƒѕ”(о) ≥ прац≥вник адм≥н≥страц≥њ учми. ѕри всьому бажанн≥ важко в≥д≥гнати в≥д себе думку, що ц¤ статт¤ може св≥дчити про р≥вень осв≥ти в ун≥верситет≥ "”крањна". ƒе¤к≥ з ≥нших автор≥в гр≥шать тим, що бачать украњнц≥в чи словТ¤н ледь не в мисливц¤х на мамонт≥в. ќдин, досить попул¤рний в ”крањн≥ письменник пише, що "з причорноморськоњ ќрисси в≥дбулос¤ масове переселенн¤ на корабл¤х крито-микенського типу... у ћалоаз≥йську “роаду Ц початок, що поклав, зародженню рос≥йськоњ галуз≥ сх≥дних слов'¤н. ” той час ¤к т≥, що залишилис¤ в придн≥провськ≥й јратт≥ склали ¤дро майбутн≥х украњнц≥в, т≥, хто рушили зв≥дси в пол≥сс¤ Ц на Ѕерестейщину Ц ¤дро майбутн≥х б≥лорус≥в". ћожна довго цитувати, ¤к "рос≥¤ни, що прибули в “роаду, воювали в “ро¤нськ≥й в≥йн≥", а пот≥м подалис¤ в ≈трур≥ю, де отримали ≥м'¤ етруск≥в. ѕас≥онарн≥ пращури рос≥¤н не всид≥ли в ≈трур≥њ ≥ подались на своњх корабл¤х до —кандинав≥њ, де н≥бито започаткували цив≥л≥зац≥ю в≥к≥нг≥в. ѕ≥зн≥ше, п≥д ≥м'¤м вар¤г≥в, вони повернулис¤ в ѕодн≥пров'¤, де заснували державу –усь. ≤ лише п≥д тиском татар, рос≥¤ни нарешт≥ в≥д≥йшли на свою сучасну батьк≥вщину на ¬ерхн≥й ¬олз≥, де й започаткували ћосковське царство. ≤ так дал≥ ≥ тому под≥бне. ”чен≥ все це прекрасно розум≥ють, енерг≥йно критикують цю псевдо≥стор≥ю, але до попул¤рного по¤сненн¤ руки так ≥ не доход¤ть. ≤ це при тому, що, по сут≥, у в≥тчизн¤них вчених практично сформований консенсус щодо розум≥нн¤ украњнськоњ ранньоњ ≥стор≥њ. «агалом, украњнський етнос сучасною украњнською наукою розгл¤даЇтьс¤ переважно ¤к результат взаЇмод≥њ так званоњ п≥вн≥чно≥ранськоњ (ск≥фо-сарматськоњ) та слов'¤нськоњ складових. ƒовг≥ тис¤чол≥тт¤ степова зона ”крањни була м≥сцем розселенн¤ ≥ранських племен, л≥сова Ц слов'¤нських. ј в л≥состепов≥й зон≥ в≥дбувалас¤ найб≥льш ≥нтенсивна взаЇмод≥¤ праслов'¤н та так званих "≥ранц≥в" (ск≥ф≥в ≥ сармат≥в). ¬≥дм≥нн≥сть м≥ж двома конкуруючими погл¤дами на украњнську ≥стор≥ю дуже незначн≥. ћихайло √рушевський вважав, що роль ск≥фо-сармат≥в в украњнському етногенез≥ була дуже значною. ”крањнц≥в в≥н виводить в≥д антського (слов'¤но-сарматського) союзу племен, ¤кий у IV-VII стол≥тт≥ нашоњ ери охоплював б≥льшу частину територ≥њ ”крањни. ≤нш≥ науковц≥ вважають, що вплив ск≥фо-сармат≥в був не таким значним. ѕо сут≥, дискус≥¤ йде про пропорц≥њ р≥зних вплив≥в. √ранично спрощуючи Ц 50/50 чи 75/25? ÷е виг≥дно в≥др≥зн¤Ї украњнську ранню ≥стор≥ю в≥д багатьох ≥нших держав ≥ народ≥в, де ≥сторичн≥ верс≥њ часто Ї вкрай суперечливими. “ак, прим≥ром, казанськ≥ татари дос≥ сперечаютьс¤, чињ вони нащадки Ц монгол≥в чи розгромлених ними булгар? јналог≥чно в –ос≥њ паралельно ≥снують слов'¤нський, ф≥но-угорський ≥ тюрко-монгольський погл¤ди на етногенез ц≥Їњ крањни, ¤к≥ останн≥м часом намагаютьс¤ звести до ун≥версального "Ївраз≥йства". ¬ ”крањн≥ все прост≥ше. онтакти праслов'¤н та так званих ≥ндо≥ранц≥в (зокрема ск≥ф≥в та сармат≥в) тривали понад три тис¤ч≥ рок≥в. ÷≥ контакти припали на найб≥льш ранн≥ етапи розвитку давн≥х слов'¤н на територ≥њ ”крањни, а тому зачепили сутн≥сн≥ сторони етногенезу давн≥х слов'¤н. ≈тап сп≥вжитт¤ залишив величезну к≥льк≥сть взаЇмних запозичень, ¤к≥ про¤вилис¤ в тому числ≥ у формуванн¤ самобутньоњ культури ињвськоњ –ус≥. ўоб припинити спекул¤ц≥њ щодо походженн¤ украњнц≥в, сл≥д наголосити: ан≥ власне п≥вн≥чн≥ ≥ранц≥ на територ≥њ ”крањни, ан≥ власне праслов'¤ни, принаймн≥ до початку ≤ тис¤чол≥тт¤, не були украњнц¤ми в сучасному значенн≥. ќднак ≥ одн≥, ≥ ≥нш≥ були безпосередн≥ми предками украњнц≥в. √рушевський стверджуЇ, що украњнц≥ ¤к етнос утворилис¤ в пер≥од ≥нтенсивноњ асим≥л¤ц≥йноњ взаЇмод≥њ слов'¤н ≥ сармат≥в в межах антського союзу слов'¤но-сарматських племен. в пер≥од п≥сл¤ ≤ ст. до н. е. “обто, за ц≥Їю схемою украњнц≥ утворилис¤ в пер≥од п≥сл¤ початку поселенн¤ сармат≥в у ÷ентральн≥й ”крањн≥, ≥ до ’ ст. н. е., моменту завершенн¤ асим≥л¤ц≥њ рус≥в (¤ких в≥н вважав нащадками сармат≥в) серед м≥сцевого слов'¤нського населенн¤. Ќав≥ть в≥домий украњнський москвоф≥л “олочко вважаЇ, що назва –усь Ц м≥сцевого, п≥вденного походженн¤: "¬очевидь, "–усь" Ц дуже давнЇ слово ≥раномовного походженн¤, пов'¤зане з назвами сарматських племен (роси, россомони, роксолани). ƒесь на меж≥ VIII Ц IX стол≥ть воно закр≥пилос¤ на середньому ƒн≥пр≥ ≥ перейшло на слов'¤н. Ќе випадково л≥тописець писав: "... пол¤ни ≥же нин≥ зовома¤ –усьФ. ≤накше кажучи, слов'¤ни ≥з племен≥, ¤ке стало ¤дром давньоруськоњ держави, спочатку ≥менувалис¤ пол¤нами, але пот≥м на них поширилас¤ назва "–усь"... ¬очевидь, з≥ словом –усь пов'¤зан≥ й давн≥ ≥мена р≥чок Ц –ос≥, а також њњ приток≥в –осави ≥ –оставиц≥". “еза про сарматське кор≥нн¤ назви –ус≥ в жодному випадку не п≥дважуЇ ун≥кальну за значенн¤м вагу слов'¤н в етногенез≥ украњнц≥в. «рештою, саме слов'¤ни асим≥лювали, насамперед у мовному сенс≥, представник≥в п≥вн≥чно≥ранських народностей Ц ск≥ф≥в ≥ сармат≥в. —аме р≥зке зб≥льшенн¤ чисельност≥ слов'¤н у середин≥ ≤ тис¤чол≥тт¤ та њхнЇ розселенн¤ на б≥льш≥й частин≥ територ≥њ ”крањни склали важливу частину етн≥чного п≥дірунт¤ творенн¤ –ус≥. « ≥стор≥њ в≥домо безл≥ч приклад≥в, коли з≥ зм≥шуванн¤ двох ≥ б≥льше етнос≥в народжувавс¤ ц≥лковито новий етнос. “ак було у випадку француз≥в (зм≥шуванн¤ кельт≥в-галл≥в ≥ франк≥в-германц≥в при чисельному дом≥нуванн≥ перших, ≥з додатковою дом≥шкою латин¤н). јналог≥чн≥ процеси мали м≥сце ≥ в англ≥йц≥в (¤к≥ постають ¤к сум≥ш германц≥в англо-сакс≥в з кельтами (бритами), з к≥льк≥сним дом≥нуванн¤м перших, та з б≥льш п≥зньою дом≥шкою норман≥в). “е ж стосуЇтьс¤ й слов'¤нських народ≥в. “ак, скаж≥мо, сучасн≥ болгари постали ¤к сум≥ш слов'¤н ≥ тюрок булгар, з к≥льк≥сним дом≥нуванн¤м слов'¤н, та з б≥льш ранн≥м етн≥чним п≥дірунт¤м фрак≥йц≥в та грек≥в. „ехи Ц ¤к результат взаЇмод≥њ к≥льк≥сно переважаючих слов'¤н з кельтами за перифер≥йноњ участ≥ тюрк≥в-авар≥в. «вичайно, не можна заперечувати й дуже важливого значенн¤ норман≥в (вар¤г≥в) в орган≥зац≥њ державного житт¤ ”крањни за час≥в ињвськоњ –ус≥. Ќасамперед вплив вар¤г≥в про¤вивс¤ в заснуванн≥ правл¤чоњ династ≥њ –юрикович≥в. ≈тн≥чн≥ ≥нтруз≥њ в украњнський етнос, ¤к≥ мали м≥сце п≥сл¤ завершенн¤ асим≥л¤ц≥њ слов'¤нами сармат≥в, були незначними у пор≥вн¤нн≥ з ус≥ма пер≥одами. ” той же час взаЇмод≥¤, скаж≥мо, слов'¤н з тюрками, що в≥дбувалас¤ в ’≤-’≤≤ стол≥тт¤х, обмежувалас¤ поселенн¤м к≥лькох союзних тюркських род≥в на п≥вденних околиц¤х ињвськоњ –ус≥ з метою њхньоњ боротьби проти половц≥в. “юркськ≥ роди торк≥в, берендењв, чорних клобук≥в, уз≥в та ковуњв, поселених дл¤ захисту в≥д половц≥в, нал≥чували по 15-20 тис¤ч ос≥б, що Ї незначним у пор≥вн¤нн≥ з 3-4 м≥льйонним населенн¤м ”крањни в ’≤-’≤≤ стол≥тт¤х. ÷≥ групи тюрк≥в були асим≥льован≥ украњнц¤ми ще в к≥нц≥ ’≤≤-’≤≤≤ стол≥тт¤х, а значна њхн¤ к≥льк≥сть повернулас¤ назад в јз≥ю п≥сл¤ монгольськоњ навали. ” п≥зн≥ш≥ часи жодн≥ ≥нш≥ етн≥чн≥ групи масово не вливалис¤ до украњнського етносу, хоча поодинок≥ випадки мали м≥сце. ” ’’ стол≥тт≥ в≥дбувалас¤ не ст≥льки ≥нтруз≥¤ ≥ноетн≥чних представник≥в до украњнського етносу, ск≥льки навпаки, в≥д'Їднанн¤ частин украњнського народу в результат≥ њхнього приЇднанн¤ до ≥нших етнос≥в. “ой факт, що сучасна –ос≥¤ запозичила ≥сторичну назву ”крањни Ї лише ознакою престижност≥ ≥мен≥ –ус≥. ÷ю престижн≥сть здобули своњми зусилл¤ми предки украњнц≥в. ¬ ≥стор≥њ ≥снуЇ чимало аналог≥й "запозичень" чужих етнон≥м≥в. —учасна –умун≥¤ запозичила свою назву в≥д –иму, маючи дл¤ того сумн≥вне ≥сторичне обірунтуванн¤. ¬ середньов≥чч≥ Ќ≥меччина називалас¤ "—в¤щенною –имською ≥мпер≥Їю", хоча внесок германц≥в у –имську ≥стор≥ю обмежувавс¤ переважно тим, що вони зруйнували –им. Ќазва ”крањни зм≥нювалас¤ в час≥. «а нашоњ ери у нас були самоназви "анти", –усь, ≥, нарешт≥, ”крањна. “ака зм≥на назв крањни Ї швидше правилом, н≥ж вин¤тком. —каж≥мо, крањна, ¤ка нин≥ в≥дома ¤к итай, багатократно зм≥нювала свою назву Ц кожен раз за ≥м'¤м правл¤чоњ династ≥њ. ќднак немаЇ жодних сумн≥в≥в Ц п≥д ус≥ма цими назвами мова йде про один ≥ той самий итай ≥ про китайський народ, ¤кий вповн≥ збер≥гав етн≥чну спадков≥сть. ”се це прекрасно розум≥ють учен≥. ” них просто не завжди вистачаЇ часу й наснаги попул¤рно розказати про це люд¤м. ћ≥ж тим, науково обірунтоване ≥ добро¤к≥сне знанн¤ ≥стор≥њ може дуже ≥стотно зм≥цнити крањну. ≤ навпаки, ≥сторичн≥ м≥фи Ц дискредитувати значенн¤ ≥сторичноњ правди. ѕсевдо≥сторичн≥ прац≥ завдають не меншоњ шкоди, н≥ж фальшива рад¤нська "≥стор≥¤". јдже, поширенн¤ ≥сторичних домисл≥в дискредитуЇ ун≥кальну ц≥нн≥сть ≥сторичноњ правди, њњ величезну конструктивну силу. “акого роду псевдо≥сторичн≥ прац≥ лише стверджують: "на њхню брехню ми в≥дпов≥мо своЇю брехнею". ќднак, не враховуЇтьс¤, що ¤кщо на зам≥ну одн≥й неправд≥ прийде ≥нша, сфальшована ≥стор≥¤ створюватиме проблеми дл¤ наступних покол≥нь, ¤к це вже Ї в де¤ких сус≥дн≥х крањнах. ќлександр ѕал≥й, ≥сторик, дл¤ ”ѕ ƒжерело: "”крањнська правда" |
¬ернутьс¤ на предыдущую страницу