Ђ–усьї буваЇ т≥льки Ђ ињвськаї ќлександр ѕал≥й ƒжерело: "ќгл¤дач" јрабський мандр≥вник ≤бн-ќмар ≤бн-ƒаст у своњй Д низ≥ дорогоц≥нних скарб≥в јбу-јл≥ јхмедаФ (30-т≥ роки ’ стол≥тт¤) ч≥тко розр≥зн¤Ї, з обного боку, словС¤н, њхн≥ звичањ, ≥, з ≥ншого Ц рус≥в. ≤бн-ƒаст описуЇ р≥зкий антагон≥зм м≥ж словС¤нами ≥ русами . Ќа форумах сайту Ђќгл¤дачї читач≥ п≥дн¤ли важливу проблему походженн¤ назви –усь. ¬она ц≥кава тим, що боротьба за величний спадок кн¤жоњ –ус≥, ¤ка почалас¤ ще в XV стол≥тт≥, без упину триваЇ дос≥. ѕрихильники вар¤зького походженн¤ назви –ус≥ апелюють до одного уривку Ќовгородського л≥тописного зводу, де сказано, що Ђ≤ од тих ¬ар¤г≥в, приходьк≥в, назвалас¤ –усь, и од них зветьс¤ –уська земл¤; и новгородськ≥ люди до цього дн¤ в≥д роду вар¤зькогої . ¬одночас, у б≥льш ранньому ѕочатковому  ињвському звод≥ к≥нц¤ ’≤ стол≥тт¤, з ¤кого переписувалис¤ вс≥ ранн≥ пов≥домленн¤ Ќовгородських л≥топис≥в, такого уривку немаЇ. Ѕ≥льше того, у самому Ќовгородському л≥топис≥ стверджуЇтьс¤, що —ередн¤ Ќаддн≥пр¤нщина почала зватис¤ –уссю ще до приходу вар¤г≥в у Ќовгород, у 854 роц≥. ÷≥ очевидн≥ неузгодженост≥ дали можлив≥сть рос≥йському академ≥ку ј.ј.Ўахматову довести, що уривок у Їдиному списку Ќовгородського л≥топису про походженн¤ –ус≥ в≥д вар¤г≥в, ¤к також про походженн¤ новгородц≥в не в≥д словен ≥ чуд≥ (¤к воно було насправд≥), а в≥д тих таки вар¤г≥в, Ї дуже п≥зньою вставкою, зробленою ор≥Їнтовно в перш≥й половин≥ 15 стол≥тт¤ дл¤ зм≥цненн¤ престижу Ќовгорода. ќдну з визначальних наукових проблем ранньоњ ≥стор≥њ ”крањни довгий час становив незаперечний факт, що у в≥тчизн¤них л≥тописах, зокрема, руси систематично в≥докремлюютьс¤ ¤к в≥д словС¤н, так ≥ в≥д вар¤г≥в. “аке в≥докремленн¤ повторюЇтьс¤. —еред во¤к≥в кн¤з¤ ≤гор¤, що п≥шли п≥д  онстантинополь, перераховуютьс¤ Д воњ многи, вар¤ги, русь, ≥ пол¤ни, ≥ словени, ≥ кривич≥, ≥ тиверц≥, ≥ печен≥гиФ . ѕ≥д роком 1018 читаЇмо: Д ярослав же, з≥бравши русь, ≥ вар¤г≥в, ≥ словС¤н, п≥шов проти Ѕолеслава ≥ —в¤тополка ≥ прийшов до ¬олин¤, ≥ стали вони по обох берегах Ѕугу Ф. “обто, цей висл≥в л≥тописц¤ Ц сучасника був би ц≥лковито позбавлений сенсу, ¤кби вар¤ги або словС¤ни були тотожн≥ рус≥. ” Дѕов≥ст≥ врем≥нних л≥тФ в≥дзначено: Д –еша русь, чудь, словени, кривич≥ ≥ вс≥: Дземл¤ наша велика ≥ об≥льна, а нар¤ду в н≥й нема Ф. “обто русь ви¤вл¤Їтьс¤ одним ≥з племен, що закликали вар¤г≥в. Д ≤ беша у него вар¤з≥ ≥ словени ≥ проч≥ прозвалас¤ руссю Ф Ц говорить л≥топис про закр≥пленн¤ ≥мен≥ ДрусьФ за р≥зноплем≥нною дружиною, ¤ка в  иЇв≥ п≥ддавалас¤ поступов≥й асим≥л¤ц≥њ. ” Дѕочатковому л≥топис≥Ф русь посл≥довно в≥докремлюЇтьс¤ в≥д вар¤г≥в: Д ¬ л≥то 6449 (941 р.) ≥де ≤гор на √реки... ѕамфир доместик с 40-ми тис¤ч, ‘ока же патрик≥й с макидони, ‘едор же стратилат с фрак≥њ, с ними же ≥ сановниц≥ бо¤рьст≥њ, об≥доша –усь около. —вещаша –усь, ≥зидоша, вружившес¤ на греки, ≥ бран≥ межу ≥ми бивши зл≥, одва оделешаа грец≥. –усь же взратишас¤ к дружин≥ своњй к вечеру, на ноч вл≥зоша в лодьњ ≥ отвергоша. ... ≤гор же пришед нача совокупл¤ти воњ многи, ≥ посла по вар¤ги мног≥ за мореФ . “обто, вар¤ги були Дза моремФ, вони не Ї –уссю, хоча вони входили до складу руськоњ дружини. ” л≥тописах под≥бних згадок, де –усь подаЇтьс¤ в перел≥ку племен ¤к окрема етн≥чна одиниц¤, пор¤д з вар¤гами, пол¤нами та ≥ншими племенами, ≥снуЇ багато. ўе б≥льше в≥домостей, ¤к≥ в≥докремлюють рус≥в ¤к в≥д словС¤н, так ≥ в≥д вар¤г≥в, ≥снуЇ в ≥ноземних, зокрема в арабських та Ївропейських джерелах. –ад¤нськ≥ вчен≥ не могли адекватно по¤снити цей факт, ≥ в≥дносили його до Днаукових загадокФ. ћ≥ж тим, ц¤ проблема ранньоњ ≥стор≥њ –ус≥ - ключова дл¤ розум≥нн¤ становленн¤ украњнського народу та його держави - насправд≥ не маЇ бути загадкою. ƒл¤ њњ розвС¤занн¤ ≥снуЇ достатн≥й масив фактичних археолог≥чних памС¤ток та письмових джерел. —твердженн¤ очевидноњ реч≥, дес¤тки раз≥в п≥дкресленоњ нашим та ≥ноземними л≥тописц¤ми, що руси в ≤’-’≤ стол≥тт¤х власне й були окремим племенем, в≥дм≥нним ≥ в≥д вар¤г≥в, ≥ в≥д словС¤н, вимагало глибокого переосмисленн¤ вс≥Їњ ранньоњ ≥стор≥њ –ус≥. Ќа такий крок рад¤нська ≥ пострад¤нська ≥стор≥¤, увС¤знена ≥деолог≥чними штампами та пол≥тичною доц≥льн≥стю, зважитис¤ не могла. Ќазва –усь (hros) зС¤вл¤Їтьс¤ вперше щодо територ≥њ —ередньоњ Ќаддн≥пр¤нщини в середин≥ VI стол≥тт¤, у твор≥ ѕсевдо-«ахар≥¤ –итора. —ир≥йський автор ѕсевдо-«ахар≥й –итор у VI стол≥тт≥ говорить про народ ѕ≥вн≥чного ѕричорноморС¤ ≥ Ќаддн≥пр¤нщини саме ¤к про народ ДросФ, що мешкав десь на п≥вн≥чний зах≥д в≥д приазовських амазонок, тобто, на —ередньому ƒн≥пр≥. ÷е сталос¤ задовго до приходу норман≥в. ѕерший ≥сторично заф≥ксований напад скандинав≥в (на јнгл≥ю) належить до 787 року. ” твор≥ готського ≥сторика …ордана (VI стол≥тт¤), ¤кий описував под≥њ IV стол≥тт¤, йдетьс¤ про народ Ђроссомониї, ¤кий мешкав у —ередн≥й Ќаддн≥пр¤нщин≥. ѕриродно, що ан≥ в IV, ан≥ в VI стол≥тт¤х жодних вар¤г≥в у рег≥он≥ бути не могло. ” Д∆итт≥ —тефана —урозькогоФ Ц твор≥ нев≥домого автора ’ стол≥тт¤ Ц у звС¤зку з под≥¤ми к≥нц¤ VIII стол≥тт¤ згадуЇтьс¤ руський кн¤зь Ѕравлин ≥ його пох≥д на —урож (—удак) та все узбережж¤ в≥д ’ерсонеса до  ерч≥. «нову-таки, ≥мС¤ кн¤з¤ ¤вно не вар¤зьке, а пох≥д в≥дноситьс¤ до часу, коли вар¤г≥в у рег≥он≥ не було. ѕерш≥ достов≥рно в≥дом≥ дан≥ про контакти подн≥провських словС¤н ≥з вар¤гами датуютьс¤ лише серединою ≤’ стол≥тт¤. “обто, ¤кби вар¤ги принесли ≥мС¤ рус≥в, воно н≥¤к би не могло бути заф≥ксоване у VI-VIII стол≥тт¤х. ÷е перша дата по¤ви в≥к≥нг≥в в м≥жнародн≥й ≥стор≥њ. ”с≥ ц≥ св≥дченн¤ категорично заперечують норманське походженн¤ назви –усь. —ередньоаз≥йський вчений аль-’орезм≥ у своЇму географ≥чному твор≥ " нига картини земл≥", написан≥й м≥ж 836-847 роками згадуЇ р≥ку ƒрус (ƒанапрос-ƒн≥про), ¤ка тече з –уськоњ гори, вочевидь, з  ињвських г≥р. „ергове св≥дченн¤ про народ –ос знаходимо у франкськ≥й хрон≥ц≥ ДЅертинськ≥ аналиФ в≥д 839 р. ќпов≥даючи про посольство в≥зант≥йського ≥мператора до двору ≥мператора франк≥в, хрон≥ст-очевидець пише: Д в≥н також послав з ними (послами) ¤кихось людей, ¤к≥ сказали, що вони, тобто њхн≥й народ, зветьс¤ –ос ≥ що њхн≥й король зветьс¤ хакан, прислав њх до нього в≥зант≥йського ≥мператора, ¤к вони тверд¤ть, заради дружби Ф. “аким чином, уже в 830-их роках руси мали впливово володар¤.  р≥м того ≥снуЇ ще один важливий факт, ¤кий заперечуЇ вар¤зьке походженн¤ назви –усь. ¬≥н пол¤гаЇ в тому, що в≥зант≥йц≥ добре знали вар¤г≥в, ¤к≥ часто служили найманц¤ми у в≥йську ¬≥зант≥њ. ќднак в≥зант≥йц≥ н≥коли не називали цих вар¤г≥в русами. –уси чи роси у в≥зант≥йц≥в Ц це завжди населенн¤ —ередньоњ Ќаддн≥пр¤нщини та ѕ≥вн≥чного ѕричорноморС¤, але аж н≥¤к не скандинави з будь-¤ких ≥нших територ≥й Ц самоњ —кандинав≥њ, ≤тал≥њ, ‘ранц≥њ тощо, ¤ких було чимало в  онстантинопол≥. јбсолютна б≥льш≥сть автор≥в до ’ стол≥тт¤ ч≥тко розд≥л¤ють русь ≥ словС¤н. ќсобливо ч≥тко в≥дмежовуЇтьс¤ русь в≥д словС¤н у пов≥домленн¤х низки арабських мандр≥вник≥в. ÷≥ дан≥ особливо ц≥нн≥ дл¤ нас, оск≥льки написан≥ очевидц¤ми. ” творах нев≥домого автора ≤’ стол≥тт¤ "’уду ал-јлам" говоритьс¤, що " крањна рус≥в знаходитьс¤ м≥ж горою печен≥г≥в на сход≥, р≥кою –утою (–оссю) на п≥вдн≥, ≥ словС¤нами на «аход≥. ÷ар¤ њхнього звуть хакан рус≥в ". “ак, зокрема, арабський мандр≥вник ≤бн-ќмар ≤бн-ƒаст у своњй Д низ≥ дорогоц≥нних скарб≥в јбу-јл≥ јхмедаФ (30-т≥ роки ’ стол≥тт¤) ч≥тко розр≥зн¤Ї словС¤н, њхн≥ звичањ, ≥, з ≥ншого боку Ц рус≥в. ≤бн-ƒаст описуЇ р≥зкий антагон≥зм м≥ж словС¤нами ≥ русами Ф. «а його даними Дна самому початку крањни словС¤н знаходитьс¤ м≥сто п≥д назвою  у¤б (тобто  ињв)... оли вмираЇ хтось з них, вони спалюють труп його...Ќа другий день по спаленн≥ пок≥йника йдуть туди, де воно в≥дбувалось, збирають поп≥л ≥ кладуть його в урну, ¤ку ставл¤ть пот≥м на пагорок. „ерез р≥к п≥сл¤ смерт≥ людини беруть глек≥в двадц¤ть меду, ≥нод≥ трохи б≥льше, ≥нод≥ трохи менше, ≥ несуть њх на той пагорок, де збираЇтьс¤ родина пок≥йного, њд¤ть, пСють ≥ пот≥м розход¤тьс¤Ф, Дпри спалюванн≥ пок≥йник≥в вдаютьс¤ в буйн≥ веселощ≥, ви¤вл¤ючи тим свою рад≥сть з приводу ласки, зробленоњ йому (пок≥йников≥) богомФ. ≤бн-ƒаст описуЇ рус≥в ¤к окремий в≥д словС¤н народ: Д ўодо –ус≥њ, то м≥ститьс¤ вона на остров≥, оточеному озером. ќстр≥в цей, на ¤кому живуть вони, займаЇ прост≥р на три дн≥ дороги; укритий в≥н л≥сами й болотами; нездоровий ≥ вогкий до того, що досить стати ногою на землю, ≥ вона вже труситьс¤ через велику к≥льк≥сть води в н≥йФ. Ќа¤вн≥сть такого острова кореспондуЇтьс¤ з природним ландшафтом, що ≥снуЇ в район≥ Дспоконв≥чноњ –ус≥Ф, м≥ж теч≥Їю р≥чок “¤смин ≥ –ось перед њхн≥м впад≥нн¤м у ƒн≥про. ” цьому рег≥он≥ р≥чки справд≥ утворюють своЇр≥дний остр≥в, оточений з ус≥х бок≥в водою. ”се це, п≥дкреслимо, в рег≥он≥, традиц≥йно повС¤зуваному з етнон≥мом –усь (–уссю взагал≥ у VIII Ц XVII стол≥тт¤х називалас¤ лише ÷ентральна, а з XII≤ стол≥тт¤ Ц ≥ «ах≥дна ”крањна) ƒосить часто назву –усь украњнськ≥ та ≥ноземн≥ досл≥дники вивод¤ть в≥д г≥дрон≥му –ось Ц назви правого притоку ƒн≥пра. “ак, на думку рос≥йського досл≥дника ћ. Ќ. “ихомирова, Дсеред сх≥дних словС¤н в VIII - IX стол≥тт¤х стало вид≥л¤тис¤ племС¤, що жило по середн≥й теч≥њ ƒн≥пра, в област≥ пол¤н, в давн≥й культурн≥й област≥, де колись була поширена трип≥льська культура... ќсновна маса пол¤н жила на п≥вдень в≥д  иЇва до р≥ки –ос≥ ≥ по теч≥њ ц≥Їњ р≥ки та њњ притока –осави. “ут б≥л¤ впад≥нн¤ –ос≥ в ƒн≥про знаходилос¤ л≥тописне м≥сто –одн¤. –ось, –осава, –одн¤ зСЇднан≥ в одному м≥сц≥ї. ќчевидно, що м≥сце розташуванн¤ назв з коренем Д–осьФ (–ось, –осава тощо) концентрац≥¤ цих назв навколо ≥сторичного ¤дра –ус≥, даЇ повн≥ п≥дстави пр¤мо звС¤зати назви цих р≥чок з назвою племен≥ рус≥в (рос≥в). –ос≥йськ≥ досл≥дники Ѕ.ј.–ибаков, ќ.Ќ.“рубачов, разом ≥з дес¤тками ≥нших добросов≥сних досл≥дник≥в, визнали саме Ќаддн≥пр¤нське походженн¤ –ус≥. «а словами –ибакова, Дархеолог≥чн≥ матер≥али VI - VII стол≥ть дають можлив≥сть визначити дуже ¤скраву ≥ ч≥тко визначену культуру, ареал ¤коњ вражаюче точно сп≥впадаЇ з межами –уськоњ земл≥, ф≥ксованоњ у л≥тописц≥в ’≤-’≤≤≤ стол≥ть... Ќайб≥льш багатий середньодн≥провський район ≥ особливо його д≥л¤нка, що прил¤гаЇ до р≥ки –ос≥. “ут, вочевидь, був центр того союзу племен, ¤кий обСЇднав —ередню Ќаддн≥пр¤нщину з Ћ≥вобережж¤м, або, говор¤чи л≥тописними терм≥нами, Дѕол¤н, ¤же нин≥ зовомиЇ –усьюФ та л≥вобережних с≥вер¤нФ. ўе до IV ст. н. е. в≥дноситьс¤ згадка готського ≥сторика …ордана про племС¤ россомон≥в учасник≥в антського союзу племен на Ќижньому ≥ —ередньому ƒн≥пр≥, ¤ких найчаст≥ше асоц≥юють ≥з сарматським племенем роксолан. …мов≥рно, що …орданов≥ россомони перекладаютьс¤ з готськоњ ¤к "люди росс", тобто сарматське племС¤ россомон≥в, ¤ке згадуЇ …ордан, вже звалос¤ росами. ” св≥тл≥ сучасних знань ≥нш≥ г≥потези про походженн¤ –ус≥ видаютьс¤ недостов≥рними. –ос≥йський досл≥дник ј.ј.Ўахматов припускав, що назвою Ђ–усьї ф≥ни могли називати швед≥в. ќднак, ц≥ла низка факт≥в суперечить припущенню, що назва ф≥нами швед≥в могла ¤кось вплинути на назву (≥ що найголовн≥ше, самоназву) етносу, ¤кий склавс¤ у середн≥й теч≥њ ƒн≥пра задовго до по¤ви перших норман≥в на територ≥њ нин≥шньоњ ÷ентральноњ ”крањни.  р≥м того, в скандинавських джерелах немаЇ жодних вказ≥вок на те, щоб ¤к≥сь скандинави називали сам≥ себе русами. Ќе називають скандинав≥в русами ≥ в≥зант≥йц≥, ¤к≥ добре њх знали через службу у в≥зант≥йського ≥мператора. ƒл¤ в≥зант≥йц≥в Ђрусиї Ц це населенн¤ —ередньоњ Ќаддн≥пр¤нщини та ѕ≥вн≥чного ѕричорноморС¤, ≥ н≥¤к ≥накше. ≤снують й ≥нш≥ спроби по¤снити нетотожн≥сть в л≥тописних текстах м≥ж словС¤нами, русами ≥ вар¤гами. ƒе¤к≥ рос≥йськ≥ досл≥дники стверджують, що н≥бито назва –усь не етн≥чного, а соц≥ального походженн¤: Днароду ДрусьФ не ≥снувало серед скандинавських народ≥в Ц так називалис¤ дружини Двесл¤р≥вФ (*robs-) учасник≥в поход≥в на корабл¤х, що потрапл¤ли у —х≥дну ™вропу ≥ отримали в словС¤нському середовищ≥ назву ДрусьФ. ќднак ц¤ теор≥¤ не здатна по¤снити, чому руси згадуютьс¤ на противагу вар¤гам ≥ не ототожнюютьс¤ з ними у в≥тчизн¤них, в≥зант≥йських, зах≥дних та арабських джерелах, а також чому назва –усь м≥цно привС¤залас¤ саме до населенн¤ —ередньоњ Ќаддн≥пр¤нщини задовго до контакт≥в з вар¤гами.  ињвський л≥тописець в≥дстоював м≥сцеве походженн¤ –ус≥, у той час ¤к новгородський л≥тописець, представник певноњ фронди проти  иЇва на той час, напол¤гав на тому, що що русь Ц "в≥д роду вар¤зького". —уперечки кињвських ≥ новгородських перейшли у л≥тописн≥ зводи, де було записано обидв≥ взаЇмовиключн≥ верс≥њ. ќсновн≥ докази норманського походженн¤ –ус≥ дуже слабк≥. Ќаведен≥ у в≥зант≥йського ≥сторика  ост¤нтина Ѕагр¤нородного (’ ст.) назви ƒн≥провських порог≥в (в≥н протиставл¤Ї Друськ≥Ф назви, ¤к≥ звучать по-скандинавськи, "словС¤нським", ¤к≥ звучать по-болгарськи) украњнський археолог ≥ ≥сторик ћ.ё.Ѕрайчевський по¤снював просто. „имало вчених, зокрема ћ.¬.Ћевченко, в≥дзначали, що у  ост¤нтина було два ≥нформатори Ц болгарин ≥ вар¤г, ¤к≥ знали назви порог≥в. ≤ тому ц≥ назви звучать на вар¤зький ≥ болгарський манер. ћ.Ѕрайчевський висунув ≥ обірунтував г≥потезу про те, що "руськ≥" назви порог≥в Ї не що ≥нше, ¤к переважно ск≥фо-сарматськ≥, передан≥ у скандинавськ≥й транскрипц≥њ. —л≥д наголосити, що назви порог≥в передан≥ у  ост¤нтина Ѕагр¤нородного дуже приблизно ≥ неточно, про це св≥дчить хоча б те, що в≥н у цьому ж текст≥ назвав  ињв три рази по-р≥зному Ц " иоава", " иова" ≥ " иавон" Ц ≥ це на одн≥й стор≥нц≥ тексту. Ќа сьогодн≥ одн≥Їю з найб≥льш в≥рог≥дних Ї г≥потеза про походженн¤ назви –ус≥ з ск≥фо-сарматського грунту. —лово ДроксФ (ДрухсФ) ≥ранськими мовами означаЇ Дс¤ючийФ, ДблискучийФ, Дсв≥тлийФ, Дб≥лийФ, ДголовнийФ. Ќазва Ђрухсї символ≥зувала соц≥альн≥ претенз≥њ на перш≥сть племен чи род≥в п≥вн≥чно≥ранського походженн¤, тобто ск≥ф≥в або, що б≥льш ≥мов≥рно, спор≥днених њм сармат≥в. ћихайло √рушевський пише, що ≥мС¤ роксолан≥в, Д¤к ≥з значною правдопод≥бн≥стю вивод¤ть з ≥ранських мов, означаЇ не що ≥нше, ¤к Дб≥л≥ аланиФ (сучасне осетинське ДурсФ означаЇ б≥лий). ѕрикметник б≥лий дуже часто служив у кочових орд дл¤ розр≥зненн¤ певних частин народу, одн≥Їњ одноплем≥нноњ орди в≥д ≥ншоњ" . —учасний украњнський ≥сторик ѕ.“олочко також вважаЇ, що назва –усь Ц м≥сцевого, п≥вденного походженн¤: Д¬очевидь, Д–усьФ Ц дуже давнЇ слово ≥раномовного походженн¤, повС¤зане з назвами сарматських племен (роси, россомони, роксолани). ƒесь на меж≥ VIII Ц IX стол≥ть воно закр≥пилос¤ на середньому ƒн≥пр≥ ≥ перйшло на словС¤н. Ќе випадково л≥тописець писав: Д... пол¤ни ≥же нин≥ зовома¤ –усьФ. ≤накше кажучи, словС¤ни ≥з племен≥, ¤ке стало ¤дром давньоруськоњ держави, спочатку ≥менувалис¤ пол¤нами, але пот≥м на них поширилас¤ назва Д–усьФ... ¬очевидь, з≥ словом –усь повС¤зан≥ й давн≥ ≥мена р≥чок Ц –ос≥, а також њњ приток≥в –осави ≥ –оставиц≥Ф . Ќайб≥льш достов≥рно назва ≥ походженн¤ –ус≥ трактуЇтьс¤ виход¤чи з припущенн¤, що певна частина сарматських племен (най≥мов≥рн≥ше Ц частина роксолан) ос≥ла в зручному м≥сц≥ в середин≥ ƒн≥пра Ц давньому цив≥л≥зац≥йному осередков≥, пристосованому водночас до зведенн¤ городищ, землеробства та використанн¤ водного шл¤ху ƒн≥пра дл¤ торг≥вл≥ та наб≥г≥в. ѕоступово племС¤ рос≥в асим≥лювалос¤ словС¤нами, водночас збер≥гши ≥ поширивши на словС¤н основн≥ компоненти своЇњ культури та плем≥нну назву. ¬ ≥стор≥њ в≥домо безл≥ч приклад≥в, коли з≥ зм≥шуванн¤ двох ≥ б≥льше етнос≥в народжувавс¤ ц≥лковито новий етнос. “ак було у випадку француз≥в (зм≥шуванн¤ кельт≥в-галл≥в ≥ франк≥в-германц≥в при чисельному дом≥нуванн≥ перших, ≥з додатковою дом≥шкою латин¤н). јналог≥чн≥ процеси мали м≥сце ≥ в англ≥йц≥в (¤к≥ постають ¤к сум≥ш германц≥в англо-сакс≥в з кельтами бритами, з к≥льк≥сним дом≥нуванн¤м перших, та з б≥льш п≥зньою дом≥шкою норман≥в). “е ж стосуЇтьс¤ ≥ словС¤нських народ≥в. “ак, скаж≥мо, сучасн≥ болгари постали ¤к сум≥ш словС¤н ≥ тюрок булгар, з к≥льк≥сним дом≥нуванн¤м словС¤н, та з б≥льш ранн≥м етн≥чним п≥дірунт¤м фрак≥йц≥в та грек≥в. —арматськ≥ племена у перш≥й половин≥ ≤ тис¤чол≥тт¤ нашоњ ери, п≥д час ¬еликого переселенн¤ народ≥в, розд≥лилос¤ щонайменше на три частини (одна була в≥дт≥снена ≥ншими народами на п≥вн≥ч у Ќаддн≥пр¤нщину, друга Ц р≥зними шл¤хами рушила у ™вропу, трет¤ частина ос≥ла в  риму). —л≥д наголосити, що це не заперечуЇ значного (насамперед, династичного) впливу вар¤г≥в на творенн¤  ињвськоњ держави. Ќамаганн¤ ћосковщини привласнити назву –ус≥ почалис¤ з XV стол≥тт¤. “≥ народи, ¤к≥ вважають, що њм не вистачаЇ своЇњ ≥стор≥њ, намагаютьс¤ привласнити чужу, б≥льш шановану. ≤ в цьому немаЇ н≥чого дивного чи небаченого. “ак, германц≥ ледь не тис¤чу рок≥в пхалис¤ називатис¤ —в¤щенною –имською ≥мпер≥Їю, попри те, що њхн≥й внесок у –имську ≥стор≥ю пол¤гав насамперед у тому, що вони зруйнували –им. –умуни також намагаютьс¤ привС¤зати свою ≥стор≥ю до стародавнього –иму ≥ нащадк≥в римських лег≥онер≥в, хоча ≥сторичн≥ джерела пов≥домл¤ють, що 271 року н. е. в≥йська ≥ колон≥њ римл¤н п≥д натиском варвар≥в залишили сучасну –умун≥ю, ≥ там лишилис¤ т≥льки м≥сцев≥ фрак≥йц≥. ÷≥каво, що ћосковщина вз¤ла дл¤ своЇњ новоњ назви грецьку транскрипц≥ю слова Ђ–усьї. ћ≥ж тим, не ≥снуЇ народ≥в, ¤к≥ б свою власну назву у своњй же мов≥ вз¤ли з ≥ноземноњ мови. –≥ч у т≥м, що в середньов≥чч≥, до приЇднанн¤ ”крањни, ћосква не могла вз¤ти соб≥ назву –усь, бо вс≥м навкруги було добре в≥домо, що –усь це ”крањна. «вичайно, нас маЇ т≥шити, що в –ос≥њ шанують украњнських кн¤з≥в, ≥менами ¤ких названо обласн≥ центри ¬олодимир ≥ ярослав. Ќапевно, ц≥ кн¤з≥ принесли предкам рос≥¤н щось хороше, залишивши форпости  ињвськоњ держави, под≥бно до того, ¤к ќлександр ћакедонський залишив по всьому св≥тов≥ своњ ќлександр≥њ. ќднак, украњнц¤м варто припинити занадто поблажливо ставитис¤ до спроб поцупити украњнську ≥стор≥ю, нажиту важкою працею наших пращур≥в. якщо в когось мало своЇњ ≥стор≥њ, хай працюЇ й збагачуЇ њњ добрими справами сьогодн≥, а не краде чужу. ќлександр ѕал≥й, ≥сторик, дл¤ Дќбозревател¤Ф ƒжерело: "ќгл¤дач"

¬ернутьс¤ на предыдущую страницу

¬ернутьс¤ на главную страницу