–усь з оселедцем, у шароварах ≥ без матюк≥в ќлександр ѕал≥й ƒжерело: "ќгл¤дач" ќчевидно, що Ђшароварщинаї була попул¤рною на територ≥њ ”крањни задовго до виникненн¤ «апор≥зькоњ —≥ч≥. ƒл¤ ≥сторик≥в буваЇ досить корисним в≥дновити детал≥ побуту древн≥х. ÷е даЇ аргументи дл¤ розум≥нн¤ середовища та культурних ≥ пол≥тичних вплив≥в, що в≥дбувалис¤ в давнину. ÷≥кава ц¤ тема може бути й дл¤ простих громад¤н. јдже, ¤к правило, с≥мейн≥ фотограф≥њ розгл¤даютьс¤ з особливим п≥Їтетом, або, принаймн≥, уважно. ¬≥зант≥йський мемуарист Ћев ƒи¤кон про кн¤з¤ —в¤тослава 970-т≥ роки, ¤кого сам бачив, пише, що його зовн≥шн≥сть можна назвати архетиповою дл¤ украњнських козак≥в, а сам —в¤тослав говорив з ≥мператором не надто шанобливо, сид¤чи: Дѕоказавс¤ ≥ —в¤тослав, що приплив на р≥ц≥ на ск≥фському човн≥; в≥н сид≥в на веслах ≥ веслував разом ≥з наближеними, н≥чим не в≥др≥зн¤ючись в≥д них. ќсь ¤кою була його (кн¤з¤ —в¤тослава) зовн≥шн≥сть: пом≥рного зросту, не надто високого ≥ не дуже низького, з кошлатими бровами ≥ ¤сно-син≥ми очима, кирпатий, безбородий, з густим, дуже довгим волосс¤м над верхньою губою. √олова в нього була зовс≥м гола, але з одного боку њњ звисало пасмо волосс¤ Ц ознака знатност≥ роду; м≥цна потилиц¤, широк≥ груди та вс≥ ≥нш≥ частини т≥ла були ц≥лком сп≥вм≥рн≥, однак вигл¤дав в≥н похмурим ≥ диким. ¬ одне вухо його була вд≥та золота сережка; вона була прикрашена карбункулом, обрамленим двома перлинами. ќдежа його була б≥ла ≥ в≥др≥зн¤лас¤ в≥д одеж≥ його наближених т≥льки чистотою. —ид¤чи в човн≥ на лавц≥ дл¤ весл¤р≥в, в≥н поговорив трохи з ≥мператором про умови миру ≥ поњхав. “ак зак≥нчилас¤ в≥йна ромењв з≥ ск≥фами". ўодо од¤гу рус≥в ≥снуЇ чимало археолог≥чних та л≥тописних св≥дчень. јрабський мандр≥вник ≤бн-ќмар ≤бн-ƒаст (930-т≥ роки стол≥тт¤) ф≥ксуЇ на¤вн≥сть у рус≥в Ќаддн≥пр¤нщини шаровар≥в Ц од¤гу, ¤кий став нац≥ональним дл¤ украњнц≥в: Дшаровари нос≥ть вони (руси) широк≥: сто л≥кт≥в матер≥њ йде на кожн≥. Ќад¤гаючи так≥ шаровари, збирають вони њх у збори коло кол≥н, до ¤ких пот≥м привС¤зуютьФ. ƒан≥ про шаровари ¤к властивий дл¤ рус≥в од¤г у ’ стол≥тт≥ п≥дтверджуЇтьс¤ досить частими письмовими згадками. “ак ≤бн-‘алдан у своњй Дћандр≥вц≥ ≤бн-‘алдана на ¬олгуФ пише про обр¤д похованн¤ знатного купц¤ у рус≥в, ¤к≥ приплили на ¬олгу з≥ своЇњ крањни на ƒн≥пр≥ через купецьк≥ справи: Дќтже, вони над≥ли на нього (пок≥йного) шаровари, ≥ гетри, ≥ чоботиФ. ÷ими та ≥ншими численними пов≥домленн¤ми щодо од¤гу рус≥в спростовуЇтьс¤ теор≥¤ про п≥знЇ запозиченн¤ украњнц¤ми шаровар≥в у татар чи турк≥в. ¬одночас, досить попул¤рна нин≥ г≥потеза, що ранн≥ руси були недоасим≥льованим уламком сармат≥в, п≥дтверджуЇ теор≥ю, що така частина нац≥онального украњнського од¤гу, ¤к шаровари, маЇ степове походженн¤. “≥льки запозичили њњ у степовик≥в набагато ран≥ше Ц ≥ не в татар, а, швидше за все, у ск≥ф≥в або сармат≥в. як пише украњнський ≥сторик ћихайло √рушевський, Дв убранн≥ сармат≥в античн≥ автори вбачали повну под≥бн≥сть з персидським убранн¤м. ¬они (сармати) носили широк≥ штани, ≥ взагал≥ њхн¤ од≥ж була широка, фалдиста". –имський поет ќв≥д≥й, ¤кого було заслано ≥мператором јвгустом у 8 р. н. е. до м≥стечка “оми близ гирла ƒунаю, у своњх Д—умних п≥сн¤хФ пише, що м≥сцев≥ сармати носили Дширок≥ штани, простор≥ штаниФ. ” лист≥ в≥н так в≥дгукуЇтьс¤ про своњх вимушених сус≥д≥в-сармат≥в: Дякщо нав≥ть њх не бо¤тис¤, то можна зненавид≥ти, побачивши груди, прикрит≥ шкурами ≥ довгим волосс¤м. “а й т≥, хто, ¤к вважають, поход¤ть з грецького м≥ста, також нос¤ть зам≥сть в≥тчизн¤ного костюма перськ≥ шаровариФ. ≤снуЇ безл≥ч зображень ск≥ф≥в, од¤гнутих у простор≥ шаровари, ¤к верх≥вц≥в, так ≥ п≥ших. ќчевидно, що така Ђшароварщинаї була попул¤рною на територ≥њ ”крањни задовго до виникненн¤ «апор≥зькоњ —≥ч≥. «а пов≥домленн¤м ≥сторик≥в, Друси одержавши плату, м≥цно завС¤зують њњ в по¤си своњФ. “акий метод перенесенн¤ грошей превалював у  ињвськ≥й –ус≥ ≥ вповн≥ збер≥гс¤ до козацьких час≥в. ўо стосуЇтьс¤ мови, то рос≥йський ≥сторик  лючевський в≥дзначав три особливост≥ вимови  ињвськоњ –ус≥: 1) гов≥р на о, оканн¤; 2) звуки ц ≥ ч зм≥шувалис¤, зам≥щали один одного; 3) в поЇднанн≥ голосних ≥ приголосних збер≥галас¤ певна фонетична гармон≥¤: звуки гортанн≥ г, к ≥ х поЇднувалис¤ з твердими голосними а, о, и, у, е, а шипл¤ч≥ ж, ч ≥шла свист¤ч≥ з, ц, ≥ с Ц з мС¤кими голосними ¤, Ї, ≥, ю; а також мС¤ке зак≥нченн¤ д≥Їсл≥в у трет≥й особ≥ обох чисел (ДговоритьФ, Д≥мутьФ). ÷¤ древн¤ фонетика збереглас¤ в мов≥ украњнц≥в, котр≥ говор¤ть: Ђна пол¤нц≥ї, Ђкозачеї тощо. «а його словами, в украњнськ≥й мов≥ збереглис¤ особливост≥ мови  ињвськоњ –ус≥, ¤к≥ втрачен≥ в –ос≥њ: Дг вимовл¤Їтьс¤ ¤к придихальне латинське h, ≥снуЇ мС¤ке зак≥нченн¤ 3-њ особи д≥Їсл≥в (ть), (Дв≥коуФ Ц зам≥сть ДвекавФ, Дуз¤ти у –из≥Ф в договор≥ в≥д 1229 року Ц зам≥сть Двз¤ть в –игеФ).  лючевський п≥дтримував ƒал¤, ¤кий вважав, що Дакаюч≥ д≥алекти ¬еликорос≥њ зС¤вилис¤ при обрус≥нн≥ чудських (тобто ф≥но-угорських) племенФ. Ќин≥ вчен≥ сход¤тьс¤ на думц≥, що у мов≥ пол¤н, на ¤ких у ’-’≤ стол≥тт¤х поширилас¤ назва –усь, була в≥дсутн¤ груба лайка. «а даними л≥тописц¤: "(”с≥ племена) мали ж своњ обичањ, ≥ закони предк≥в своњх, ≥ запов≥ти, кожне Ч св≥й норов. “ак, пол¤ни мали звичай своњх предк≥в, тихий ≥ лаг≥дний, ≥ поштив≥сть до нев≥сток своњх, ≥ до сестер, ≥ до матер≥в своњх, а нев≥стки до свекр≥в своњх ≥ до д≥вер≥в велику пошану мали. ≤ вес≥льний звичай мали вони: не ходив жених по молоду, а приводили (њњ) ввечер≥; а на завтра приносили (дл¤ њњ родини те), що за нењ дадуть ї. ¬ украњнському державному г≥мн≥ й дос≥ вороги називаютьс¤ лаг≥дно Ц Ђвороженькамиї. —л≥д в≥дзначити, що  ињвський л≥тописець не був занадто пол≥ткоректним в описов≥ сус≥д≥в: Ђј радимич≥, ≥ в¤тич≥, ≥ с≥вер¤ни один обичай мали: жили вони в л≥с≥, ¤к ото вс¤кий зв≥р, њли все нечисте, ≥ срамосл≥в'¤ (було) в них перед батьками ≥ перед нев≥стками. ≤ вес≥ль не бувало в них, а ≥грища межи селами. ≤ сходилис¤ вони на ≥грища, на пл¤си ≥ на вс¤к≥ б≥с≥вськ≥ п≥сн≥, ≥ тут умикали ж≥нок соб≥,Ч з ¤кою ото хто умовивс¤. ћали ж вони по дв≥ ≥ по три жони. ј коли хто вмирав Ч чинили вони тризну над ним, а пот≥м розводили великий вогонь ≥, поклавши на вогонь мерц¤, спалювали (його). ј п≥сл¤ цього, з≥бравши кост≥, вкладали (њх) у невеликий посуд ≥ ставили на придорожньому стовп≥, ¤к (це) робл¤ть в¤тич≥ й нин≥. —ей же обичай держали ≥ кривич≥, й ≥нш≥ погани, не в≥даючи закону Ѕожого, бо творили вони сам≥ соб≥ закон ї. ќлександр ѕал≥й, ≥сторик, дл¤ Дќбозревател¤Ф ƒжерело: "ќгл¤дач"

¬ернутьс¤ на предыдущую страницу

¬ернутьс¤ на главную страницу