–оман Ўухевич ¬олодимир ¬'¤трович ƒжерело: "”крањнська правда" ¬ рад¤нськ≥ часи весь негатив у зображенн≥ украњнського визвольного руху ќ”Ќ-”ѕј зосереджувавс¤ на одному ≥мен≥ Ц Ѕандера. …ого ≥менем називали вс≥х учасник≥в цього руху, на нього спр¤мовувались найб≥льш≥ зусилл¤ з дискредитац≥њ, в≥н був уособленн¤м всього зла украњнського нац≥онал≥зму. “аким чином, пропагандисти —–—– по сут≥ перетворили його в символ антирад¤нськоњ боротьби. ≤нш≥ пров≥дн≥ учасники руху залишалис¤ в т≥н≥. „ерез те, коли минулого року патр≥отична громадськ≥сть розгорнула широку ≥нформац≥йну кампан≥ю з в≥дзначенн¤ 100-л≥тнього юв≥лею –омана Ўухевича, супротивники ви¤вилис¤ не готовими до цього. ¬ перших публ≥кац≥¤х, спр¤мованих проти Ўухевича, використовувалис¤ виключно загальн≥ пропагандистськ≥ заготовки рад¤нськоњ доби. ўойно згодом з'¤вилис¤ окрем≥ сюжети, присв¤чен≥ вже спец≥ально Ўухевичу. ѓх основою був довол≥ стандартний посил: в≥н Ц прислужник н≥мц≥в. ” крањн≥, ¤ка дос≥ сприймаЇ ƒругу св≥тову в≥йну у двокол≥рному висв≥тленн≥ "наш≥ та н≥мц≥", розвинути ц≥лу ≥нформац≥йну кампан≥ю, спр¤мовану на дискредитац≥ю –омана Ўухевича, було неважко. Ћюд¤м, ¤к≥ не надто розбиралис¤ у таких тонкощах, ¤к р≥зниц¤ м≥ж ¬ермахтом та јбвером, ¤к≥ не пом≥чали абсурдност≥ в формулюванн≥ "лег≥он —— "Ќахт≥іаль", не обт¤жували себе зайвим клопотом ознайомитис¤ з≥ списками нагороджених н≥мецьким «ал≥зним хрестом ≥ знають про нењ в детал¤х завд¤ки рос≥йським сер≥алам, дуже легко було п≥дсунути байки про "кап≥тана ——", "кавалера «ал≥зного хреста", "злочини "Ќахт≥іалю" у Ћьвов≥". ѕроблема посилювалас¤ тим, що т≥, хто не сприймав закиди, в≥д ¤ких тхнуло рад¤нською макулатурою 50-70-х рок≥в, не готов≥ були вступати у дискус≥њ через брак ≥нформац≥њ. ÷ей ≥нформац≥йний вакуум не здатн≥ були заповнити перевидан≥ в ”крањн≥ д≥аспорн≥ виданн¤: вони сприймалис¤ ¤к надм≥рно пафосн≥, та значною м≥рою вони такими й були, адже написан≥ ще в 1950-1970-т≥ роки вони були ≥нструментом у протисто¤нн≥ рад¤нськ≥й пропаганд≥. ƒалеко не кожен був готовий присв¤тити час вивченню праць сучасних украњнських ≥сторик≥в, результатом ¤ких Ї вкрай важлив≥, але малочитабельн≥ монументальн≥ зб≥рники документ≥в. “ому, сусп≥льн≥ дискус≥њ довкола м≥сц¤ ≥ рол≥ –омана Ўухевича в украњнськ≥й ≥стор≥њ були довол≥ вбогими: з одного боку, стандартний наб≥р звинувачень, з другого Ч зосередженн¤ виключно на њх спростуванн≥ ≥ майже жодного виходу поза ц≥ рамки. Ќе можна судити про певний ≥сторичний пер≥од чи робити висновки про конкретного д≥¤ча, виход¤чи виключно з реал≥й сьогоденн¤. “аке ¤вище маЇ назву презентизм, ≥ несум≥сне з методолог≥Їю ≥сторичноњ науки. «вичайно, в рамках сьогодн≥шн≥х "героњв в≥д пол≥тики", здатних лише т≥кати на л≥карн¤ний в критичн≥ моменти, така людина ¤к Ўухевич Ц не формат: в≥н радикал, нездатний на компром≥си. Ќе можна водночас вважати нормальними д≥њ пол≥тик≥в, спр¤мован≥ виключно на самозабезпеченн¤ та розум≥ти жертовн≥сть тих, хто втрачав все за дл¤ своњх переконань. —пробуЇмо абстрагуватись в≥д сучасних пон¤ть про "перерозпод≥ли ресурс≥в" та "боротьбу за електорат", в≥д переконанн¤, що "все продаЇтьс¤", що "≥деолог≥¤ пол≥тичноњ сили Ч це к≥лька кавалк≥в списаного з ≤нтернету тексту". ≤нший час, ≥нш≥ люди, ≥нш≥ мотиви, ≥нш≥ вчинкиЕ “ерорист –оман Ўухевич народивс¤ в 1907 роц≥ у Ћьвов≥, тод≥ ще частин≥ јвстро-”горськоњ ≥мпер≥њ. ”крањнський нац≥ональний рух щойно набирав оберт≥в, в ц≥й м≥сцевост≥ в≥н не так уже й давно став ≥з "русинського" власне "украњнським". ѕроте Ч на двор≥ ’’ стол≥тт¤, а це означаЇ, що динам≥ка ус≥х процес≥в зростаЇ в геометричн≥й прогрес≥њ. ÷ей рух швидко оформл¤Їтьс¤ в пол≥тичн≥ парт≥њ, б≥льш того, украњнц≥ починають готуватис¤ до збройноњ боротьби. —творюютьс¤ чисельн≥ громадськ≥ парам≥л≥тарн≥ орган≥зац≥њ, метою ¤ких Ї в≥йськова п≥дготовка молод≥: ¤кщо завтра в≥йнаЕ. “ому, коли в 1914 прийшло це "завтра", його сприйн¤ли з великим ентуз≥азмом. ¬ лавах австр≥йськоњ арм≥њ створюЇтьс¤ Ћег≥он ”крањнських с≥чових стр≥льц≥в Ц перше збройне украњнське формуванн¤ б≥льш, н≥ж за стол≥тт¤. “ак, це ще не була украњнська арм≥¤, вони були лише формуванн¤м в лавах чужоњ арм≥њ, од¤гнен≥ не в своњ одностроњ, але це був шанс отримати зброю та в≥йськов≥ знанн¤. Ўанс, ¤кий украњнц≥ чудово використали, адже саме ветерани Ћег≥ону згодом стали м≥цним ¤дром дл¤ украњнськоњ арм≥њ в≥дновленоњ через к≥лька рок≥в держави. “ому цей досв≥д здававс¤ таким очевидним ≥ через дес¤тил≥тт¤, в 1941 роц≥Е 7-12 рок≥в Ч це в≥к, коли дитина активно сприймаЇ навколишн≥й св≥т, формуЇтьс¤ ¤к особист≥сть. –оман формувавс¤ в бурхлив≥ роки ѕершоњ св≥товоњ в≥йни, визвольних змагань 1917-1920-х рок≥в. ƒл¤ нього под≥њ цього часу не Ї чимось далеким, що в≥дбувалось десь за в≥кном: його найближча родина, батько, д¤дьки були активними учасниками цих под≥й. ¬≥н, напевно, разом ≥з ними переймавс¤ горд≥стю за св≥й народ, його во¤к≥в, що так швидко та ефективно захопили в листопад≥ 1918 владу у Ћьвов≥ та створили «ах≥дноукрањнську Ќародну –еспубл≥ку, в≥дчував г≥ркоту поразки, до ¤коњ привели ”крањну недолуг≥ пол≥тики. ¬ його дом≥ часто бував ™вген  оновалець, один ≥з тих, хто вир≥шив не складати зброю п≥сл¤ 1921 року, а продовжити боротьбу. ћожливо, сп≥лкуванн¤ з майбутн≥м творцем ќ”Ќ ≥ визначило долю хлопц¤. "Ѕоротьбу програли пол≥тики, тепер своЇ слово мають сказати солдати" Ч твердили украњнськ≥ ветерани. “од≥, у 1921, було створено украњнську в≥йськову орган≥зац≥ю, ¤ка активною пропагандою та терором проти окупант≥в продовжувала боротьбу ≥ готувала народ до нац≥ональноњ революц≥њ. —ьогодн≥, п≥сл¤ 11 вересн¤ 2001 року, терор ¤к метод боротьби, однозначно засуджуЇтьс¤, тому те, що украњнц≥ вдавалис¤ до нього, на думку декого, лише компрометуЇ визвольний рух. ѕроте, це знову спроба судити про минуле з висоти сьогоденн¤. ¬ 1920-т≥ роки жодних ≥нших метод≥в боротьби украњнц≥ не могли соб≥ дозволити. "¬≥йна Ч це безсилл¤ пол≥тики", стверджуЇ сучасний н≥мецький ф≥лософ √оффмайстер. ”крањнц≥ вз¤лис¤ за зброю тому, що не могли вир≥шувати питанн¤ свого визволенн¤ методами легальноњ пол≥тики. “ак≥ спроби робилис¤ чи то в «ах≥дн≥й ”крањн≥, де д≥¤ли к≥лька украњнських пол≥тичних парт≥й, чи то в –ад¤нськ≥й ”крањн≥, де намагалис¤ використати дл¤ ц≥Їњ мети Їдину ≥снуючу комун≥стичну парт≥ю. „им вони завершилис¤ в≥домо Ц хто вважав, що парт≥¤ може бути водночас ≥ комун≥стична ≥ украњнська, заплатили своњм житт¤м за таку помилку, п≥шовши з нього добров≥льно чи з допомогою. ¬ ≥нш≥й частин≥ украњнських земель на¤вн≥сть к≥лькох украњнських депутат≥в не здатна була зупинити полон≥зац≥њ. “им б≥льше ц≥ пол≥тичн≥ сили ви¤вилис¤ безсилими проти стал≥нськоњ пол≥тики п≥сл¤ "возз'Їднанн¤" в 1939 роц≥: вони тихо саморозпустилис¤, проте це не вр¤тувало њх актив≥ст≥в в≥д репрес≥й. “им часом ”¬ќ та ќ”Ќ, що стала по сут≥ њњ продовженн¤м, набували дедал≥ б≥льших темп≥в розвитку ≥, врешт≥, саме люди, ¤к≥ боролис¤ з≥ зброЇю в руках у 1920-1930 роках, виступили Їдиною силою, що стала на захист украњнц≥в в роки ƒругоњ св≥товоњ в≥йни. ¬ цьому не було н≥чого ун≥кально украњнського, саме через такий досв≥д: створенн¤ терористичноњ орган≥зац≥њ, њњ переростанн¤ в нац≥онально-визвольний рух та в≥дновленн¤ незалежност≥ пройшли багато народ≥в. “≥, хто сумн≥ваЇтьс¤ в ц≥й ≥стин≥ можуть ознайомитис¤ з ≥стор≥¤ми таких крањн ¤к ѕольща, ≤зрањль та ≤рланд≥¤. “ому Ўухевич, ¤кий виростав ≥ виховувавс¤ на героњц≥ во¤к≥в украњнськоњ революц≥њ та короткого пер≥оду державност≥ (дес¤тки книг про це, надрукованих в м≥жвоЇнний пер≥од в «ах≥дн≥й ”крањн≥, виховали ц≥ле покол≥нн¤ шухевич≥в), у дуже ранньому в≥ц≥ став терористом, аби стати солдатом украњнського визвольного руху. …ому було лише 16, в≥н м≥г ще довго мр≥¤ти про своњ подвиги в майбутньому. ѕроте вже тод≥ в≥н був людиною, чињ переконанн¤ та вчинки сп≥впадали: в≥н був переконаний, що лише збройною боротьбою украњнц≥ можуть зм≥нити ситуац≥ю, а тому й уз¤в њњ в своњ юнацьк≥ руки. ¬ цьому його б≥ограф≥¤ схожа ≥з життЇписами ≥нших в≥домих терорист≥в Ч польського ёзефа ѕ≥лсудського, ≥рландського ћайкла  ол≥нза чи Їврейського ћенахема Ѕег≥на. «годом вони очолили визвольн≥ рухи своњх народ≥в, стали кер≥вниками новоутворених держав, а в≥дтак ≥ загальновизнаними нац≥ональними геро¤ми. ¬ажливо в≥дзначити, що Ўухевич не належав до тих, дл¤ кого революц≥¤ та збройна боротьба були Їдиним шл¤хом самореал≥зац≥њ. Ўухевич походив ≥з в≥домоњ та заможноњ украњнськоњ родини, отримав не т≥льки чудове вихованн¤, але й осв≥ту Ц навчавс¤ в Ћьв≥вськ≥й пол≥техн≥ц≥ таЕ консерватор≥њ по класу фортеп≥ано (факти, про ¤к≥ нечасто говор¤ть, адже вони п≥дважують образ "тупоголового карател¤". ќтже –оман м≥г стати заможним ≥нженером, музикантом, б≥знесменом (¤ким в≥н нав≥ть на де¤кий час ≥ став), але обрав соб≥ ≥нший шл¤х, тому що був впевнений: переконанн¤ та д≥њ мають сп≥впадати. 19 жовтн¤ 1926 року –оман бере участь в л≥кв≥дац≥њ (атентат≥, ¤к тод≥ казали) —тан≥слава —об≥нського, в≥домого полон≥затора украњнських шк≥л. Ќапевно, не легко було 19-р≥чному хлопцев≥ в≥дважитис¤ на вбивство, нав≥ть вбивство того, кого вважав ворогом. ўе важчими стали його переживанн¤, коли за зд≥йснену акц≥ю було затримано ≥ засуджено ≥ншу людину. Ўухевич вир≥шив добров≥льно здатис¤ пол≥ц≥њ, проте кер≥вництво ”¬ќ заборонило це зробити Ц емоц≥йн≥ юнацьк≥ пориванн¤ не повинн≥ ставити п≥д загрозу продовженн¤ боротьби. “ак, в стражданн¤х та сумн≥вах, гартувавс¤ його характер. ¬продовж наступних рок≥в –оман Ўухевич керуЇ бойовою референтурою п≥дп≥лл¤, на його рахунку ц≥ла сер≥¤ орган≥зованих саботажних акц≥й, експропр≥ац≥й, к≥лька атентат≥в.  ласичний дл¤ революц≥онера наб≥р вид≥в д≥¤льност≥. ќдн≥Їю з цих акц≥й став замах на рад¤нського консула у Ћьвов≥ в знак протесту проти орган≥зованого комун≥стичним режимом √олодомору. Ѕезпосередн≥й виконавець акц≥њ ћикола Ћемик добров≥льно здавс¤ пол≥ц≥њ, аби мати можлив≥сть за¤вити про мотиви свого вчинку. ƒал≥ Ч суд, смертний вирок, зам≥нений згодом на дов≥чне ув'¤зненн¤, вих≥д на волю п≥сл¤ пад≥нн¤ ѕольщ≥ в 1939, участь в ѕох≥дних групах ќ”Ќ вл≥тку 1941, арешт ≥ розстр≥л гестапо в ћиргород≥ ѕолтавськоњ област≥ восени того ж року. “ипова дол¤ украњнського революц≥онера, а водночас "колаборац≥он≥ста" та "украњнсько-н≥мецького буржуазного нац≥онал≥ста". ќчевидно, активна д≥¤льн≥сть Ўухевича не могла залишитис¤ непом≥ченою польською пол≥ц≥Їю: його неодноразово заарештовують, де¤кий час в≥н був в'¤знем концтабору "Ѕереза  артузька", орган≥зованого ѕольщею дл¤ боротьби з ≥накодумством. ¬их≥д на волю в 1937 роц≥ поставив Ўухевича перед фактом важкого матер≥ального становища його родини, ¤ка на той момент складалас¤ з дружини Ќатал≥њ та сина ёр≥¤. ќчевидно, що незважаючи на дв≥ вищ≥ осв≥ти, "пол≥тично ненад≥йний" –оман не м≥г розраховувати на прийом на роботу в ¤комусь перспективному м≥сц≥. ™диними виходом залишалос¤ самому створити це м≥сце. Ќ≥чого не знаючи про новомодну сьогодн≥ "стратег≥ю блакитних океан≥в", в≥н д≥¤в зг≥дно њњ положень та вир≥шив зайн¤тис¤ рекламним б≥знесом. —творена ним ф≥рма "‘ама" стала першою украњнськоњ рекламною компан≥Їю в √аличин≥. «важаючи на активний розвиток украњнськоњ кооперац≥њ на основ≥ принципу "св≥й до свого по своЇ", кл≥Їнтура ф≥рм≥ була забезпечена. –озвиваючи свою д≥¤льн≥сть в цьому "океан≥", Ўухевич ви¤вив неаби¤ку креативн≥сть, провод¤чи неспод≥ван≥ рекламн≥ кампан≥њ та створюючи власний ориг≥нальний стиль. —аме це стало запорукою його ф≥нансового усп≥ху: –оман Ўухевич став усп≥шним б≥знесменом. ѕроте нав≥ть п≥д елегантним костюмом тр≥йкою, продовжувало битис¤ серце солдата. —олдат 1939 р≥к. Ќад ™вропою згущуютьс¤ хмари майбутньоњ в≥йни. ‘ранц≥¤ та Ѕритан≥¤ готов≥ на будь-¤к≥ компром≥си з "б≥снуватим Їфрейтором", аби лише зберегти мир. ¬они не просто мовчки не пом≥чають розростанн¤ його вплив≥в, вони своњми п≥дписами в ћюнхен≥ стають сп≥вучасниками його пол≥тики щодо „ехословаччини. ≤ все це, аби над ™вропою знов не залунали постр≥ли в≥йни. ѕроте вони все одно зазвучали, на колишн≥й територ≥њ т≥Їњ ж таки „ехословаччини, точн≥ше на крайньому њњ сход≥ Ч в краю, що став називатис¤  арпатська ”крањна. —тр≥л¤ли украњнц≥, во¤ки " арпатськоњ с≥ч≥". —тр≥л¤ли, оборон¤ючи свою молоденьку та маленьку, проте свою ”крањнську державу. —тр≥л¤ли в союзник≥в √≥тлера, во¤к≥в значно б≥льшоњ та сильн≥шоњ техн≥чно угорськоњ арм≥њ. ѓх спротив тривав недовго Ц декого вбили у бо¤х, декого розстр≥л¤ли на перевалах. Ќа тих перевалах, ¤к≥ через майже с≥мдес¤т рок≥в намагаютьс¤ прикрасити угорськими пам'¤тниками. ÷е був перший у ™вроп≥ ви¤в збройного спротиву пол≥тиц≥ √≥тлера. —еред тих, хто п≥дн¤вс¤ на захист  арпатськоњ ”крањни був ≥ –оман Ўухевич (п≥д ≥менем "поручник ўука"), чий б≥знес став вагомим вкладом у забезпеченн¤ с≥човик≥в зброЇю. ƒл¤ украњнц≥в в≥йна, що розпочиналас¤, була шансом знову актуал≥зувати на м≥жнародн≥й арен≥ справу в≥дновленн¤ незалежноњ держави. ѕроте Їдиним засобом зробити це були власн≥ збройн≥ сили, ¤к≥ ставали основними гравц¤ми на пол≥тичн≥й арен≥ у воЇнну добу. Ќа той момент —–—– поглинув «ах≥дну ”крањну та поступово перетравлював рештки украњнського нац≥онального руху, знищуючи його установи, окремих д≥¤ч≥в, депортуючи сотн≥ тис¤ч людей, що не вписувалис¤ у новий рад¤нський формат держави. ÷¤ територ≥¤ перейшла скорочений курс встановленн¤ та утвердженн¤ рад¤нськоњ влади, ¤кий прот¤гом двох попередн≥х дес¤тил≥ть апробувавс¤ на ¬елик≥й ”крањн≥. Ќезважаючи на те, що влада мала лише два неповних роки, вона встигла кинути п≥д жорна репрес≥й понад м≥льйон дв≥ст≥ тис¤ч людей, що перевищило к≥льк≥сть репресованих н≥мц¤ми за чотири роки окупац≥њ. ќтож, ”крањна там могла бути лише одна Ц рад¤нська, тобто неукрањнська. “им часом н≥мц≥, що готувалис¤ до нападу на —–—– розпочали заграванн¤ з р≥зними украњнськими пол≥тичними силами про можливе позитивне вир≥шенн¤ украњнського питанн¤ в рамках "Ќовоњ ™вропи". якою маЇ бути ц¤ "Ќова ™вропа" тод≥ ще не знав н≥хто, нав≥ть сам≥ н≥мц≥. “ому важко прийн¤ти твердженн¤, що колон≥альний статус ”крањни в рамках н≥мецькоњ ≥мпер≥њ був визначений √≥тлером ще у "ћайн  ампф". ÷ей тв≥р не сприймавс¤ ан≥ св≥товими, ан≥ нав≥ть н≥мецькими пол≥тиками ¤к пр¤м≥ вказ≥вки до д≥й, а лише ¤к певний ≥деолог≥чний опус кер≥вника правл¤чоњ на той момент у Ќ≥меччин≥ парт≥њ. Ќ≥мецьк≥ чиновники, ¤к≥ чи не на пам'¤ть знали головний тв≥р свого фюрера, п≥шли на переговори з представниками украњнського руху. «вичайно, ц≥ переговори не могли бути оф≥ц≥йними, р≥шенн¤ прийн¤т≥ на них не могли мати державного значенн¤. јдже на оф≥ц≥йному, державному р≥вн≥, союзником “ретього –айху був —–—–, головний ворог украњнських нац≥онал≥ст≥в. “ому переговори про створенн¤ украњнського в≥йськового формуванн¤ з н≥мецького боку проводили представники розв≥дки јбверу, на чол≥ з генералом  анар≥сом, до реч≥, згодом страченого за антиг≥тлер≥вську змову. ¬ результат≥ було домовлено про формуванн¤ украњнського лег≥ону чисельн≥стю близько восьмиста во¤к≥в. « украњнського боку командиром став –оман Ўухевич, ¤к людина з найб≥льшим в≥йськовим досв≥дом серед кер≥вник≥в нац≥онал≥стичного руху. —аме цей момент Ц сп≥впрац¤ з н≥мц¤ми ≥ утворенн¤ з ними украњнських формувань в склад≥ н≥мецькоњ арм≥њ Ї головним у звинуваченн¤х проти Ўухевича. „и мав в≥н право п≥ти на сп≥впрацю ≥з злочинною Ќ≥меччиною? ¬≥дпов≥даючи на це питанн¤ сл≥д знову таки оц≥нювати ситуац≥ю не з висоти 2008, чи нав≥ть 1945, а лише 1941, коли власне приймалос¤ це р≥шенн¤. јдже дл¤ нас н≥мецька арм≥¤ Ч це м≥льйонн≥ жертви, це те, що було озвучено ≥ засуджено Ќюрнберзьким трибуналом в 1945 роц≥. ѕроте цього всього ще не було у 1941 роц≥. Ќ≥мецька арм≥¤ тод≥ сприймалас¤ ¤к Їдина сила, здатна зруйнувати ≥снуючу м≥жнародну систему, в ¤к≥й не було м≥сц¤ дл¤ ”крањни. як альтернатива жахливим репрес≥¤м, депортац≥¤м та √олодомору, через ¤к≥ пройшли украњнц≥ п≥д рад¤нською владою. „и може в сам≥й пол≥тиц≥ створенн¤ нац≥ональних лег≥он≥в в склад≥ чужих арм≥й було щось засадничо аморальне, що давало п≥дставу засуджувати њњ ¤к нац≥ональну зраду? Ќ≥, така пол≥тика використовувалас¤ пригнобленими народами на той момент вже б≥льше сотн≥ рок≥в. —аме завд¤ки лег≥онам в чужих арм≥¤х вдалос¤ створити нац≥ональну арм≥ю, а в≥дтак ≥ в≥двоювати незалежн≥сть грекам, пол¤кам, чехам, угорц¤м. “а й украњнц≥, ¤к вже зазначалось, мали власний позитивний досв≥д такоњ пол≥тики, сформувавши Ћег≥он ”крањнських с≥чових стр≥льц≥в. “ак, Ўухевич воював у 1941-1942 роках у н≥мецьк≥й форм≥, але це не означаЇ, що вд¤гаючи њњ в≥н перебирав на себе в≥дпов≥дальн≥сть за вс≥ злочини, вчинен≥ во¤ками н≥мецькоњ арм≥њ. як св≥дчать ≥сторичн≥ досл≥дженн¤, ще н≥кому не вдалос¤ довести вчиненн¤ Ўухевичем злочин≥в, хоч таких спроб було дуже багато. Ќа його рахунок намагалис¤ списати знищенн¤ польських професор≥в у Ћьвов≥, участь в антиЇврейському погром≥, каральн≥ акц≥њ проти б≥лоруських с≥л. ѕроте вс≥ ц≥ звинуваченн¤ залишилис¤ необірунтованими документально, а тому безп≥дставними. ќтож, в н≥ч на 30 червн¤ –оман Ўухевич ≥з во¤ками "Ќахт≥іалю" ув≥йшов у своЇ р≥дне м≥сто Ћьв≥в, де в≥н не був б≥льше двох рок≥в. ¬о¤ки мали ч≥тк≥ завданн¤ в≥д кер≥вництва ќ”Ќ, ¤к≥ не узгоджувалис¤ ≥з вказ≥вками н≥мецького командуванн¤. ѕ≥дготовлений н≥мц¤ми лег≥он спробував з≥грати власну незалежну в≥д них, а тому дуже небезпечну гру. —олдати Ўухевича зайн¤ли важлив≥ пункти в м≥ст≥, вз¤вши його п≥д контроль, щоб таким чином забезпечити реал≥зац≥ю важливого пол≥тичного кроку ќ”Ќ Ц проголошенн¤ в≥дновленн¤ незалежност≥ ”крањни. ÷ей крок не узгоджувавс¤ ≥з н≥мецькими силами, в≥н мав поставити н≥мц≥в перед доведеним фактом (проти фюрера використали його ж улюблений прийом у пол≥тиц≥) ≥снуванн¤ украњнськоњ держави. «начною м≥рою украњнц¤м це вдалос¤ Ц ввечер≥ 30 червн¤ оголошено јкт в≥дновленн¤ украњнськоњ державност≥, вже через к≥лька годин владу на м≥сц¤х почали перебирати заздалег≥дь п≥дготовлен≥ кадри. Ќ≥мц≥ зайн¤т≥ швидким просуванн¤м на сх≥д не зум≥ли швидко прореагувати на цей крок. ѕроте –оман Ўухевич не став св≥дком одного ≥з найважлив≥ших дл¤ нього крок≥в ќ”Ќ Ч проголошенн¤ незалежност≥. –ад≥сний дл¤ багатьох украњнц≥в день 30 червн¤ вразив його траг≥чною в≥сткою. —еред тис¤ч в'¤зн≥в, по-варварськи замордованих Ќ ¬ƒ п≥д час в≥дступу рад¤нськоњ влади, знайшли убитим його брата ёр≥¤. Ћюдину далеку в≥д пол≥тики, сп≥вака-тенора, виступи ¤кого проходили в Ћьв≥вськ≥й опер≥. ћати, що не встигла нат≥шитис¤ в≥сткою про поверненн¤ одного сина, д≥зналас¤ про втрату ≥ншого. “ис¤ч≥ таких матер≥в, батьк≥в, брат≥в, сестер по вс≥й «ах≥дн≥й ”крањн≥ назавжди запам'¤тали гори труп≥в ¤к сл≥д, ¤кий залишила по соб≥ рад¤нська влада. Ќ≥мц≥ швидко опанували ситуац≥ю, що на де¤кий час вийшла з-п≥д њх контролю. ѕершим њх кроком стало усуненн¤ з пол≥тичноњ арени украњнського в≥йськового формуванн¤ "Ќахт≥іалю", во¤ки ¤кого могли завадити реал≥зац≥њ подальших план≥в. ўоб розосередити украњнську частину ≥ таким чином позбавити в≥йськовоњ опори щойно створений ур¤д задекларованоњ украњнськоњ держави, н≥мц≥ надали во¤кам "Ќахт≥іалю" тижневу в≥дпустку, мотивуючи своЇ р≥шенн¤ необх≥дн≥стю дати можлив≥сть украњнським солдатам ≥ старшинам знайти своњх родич≥в серед закатованих у в'¤зниц¤х ≥ поховати њх. ѕ≥сл¤ завершенн¤ в≥дпускного тижн¤ командуванн¤ ¬ермахту, щоб не залишати у Ћьвов≥ украњнськоњ в≥йськовоњ частини, в≥ддало наказ "Ќахт≥галю" 7 липн¤ 1941 покинути м≥сто. “им часом, н≥мецьк≥ органи безпеки спочатку затримали дл¤ переслуханн¤, а згодом ≥ заарештували пров≥дника ќ”Ќ —тепана Ѕандеру та його заступника ≥ прем'Їра проголошеноњ держави ярослава —тецька. ћасових репрес≥й проти нац≥онал≥ст≥в не розгортали ще дек≥лька м≥с¤ц≥в, оч≥кували ¤к складетьс¤ ситуац≥¤ на фронт≥. ѕ≥сл¤ вз¤тт¤  иЇва, потреба у заграванн≥ з украњнц¤ми в≥дпала. ѕочалис¤ репрес≥њ. ѕершими серед украњнц≥в, м≥шенню дл¤ гестапо стали нац≥онал≥сти, що активно розгорнули свою д≥¤льн≥сть на вс≥ територ≥њ ”крањни. ¬ наказ≥ служби безпеки Ќ≥меччини в≥д 25 листопада 1941 року вказувалось, що члени ќ”Ќ Ї небезпечними пол≥тичними злочинц¤ми, що готують повстанн¤ проти “ретього –ейху, а тому њх сл≥д арештовувати ≥ таЇмно страчувати. ѕер≥од союзництва зак≥нчивс¤, обидв≥ сторони не задоволен≥ його результатами (жодна не зум≥ла ц≥лком використати дл¤ своњх ≥нтерес≥в партнера) перейшли у стан в≥йни. “ак почалос¤ жорстоке протисто¤нн¤ ќ”Ќ та Ќ≥меччини, ¤ке тривало до завершенн¤ н≥мецькоњ окупац≥њ ”крањни в 1944 роц≥. Ўухевич, прив'¤заний до лег≥ону, тривалий час був в≥др≥заний в≥д ц≥Їњ боротьби. ¬ перш≥ тижн≥ арешт≥в в≥н перебував на фронт≥, згодом украњнських во¤к≥в, вочевидь через пол≥тичну ненад≥йн≥сть зв≥дти забрали, ≥ обеззброЇних п≥д н≥мецьким конвоЇм в≥дправили до Ќойгамеру, де батальйон дислокувавс¤ до початку н≥мецько-рад¤нськоњ в≥йни. « к≥нц¤ вересн¤ 1941 лег≥онерам було повернено зброю й залучено до бойовоњ п≥дготовки. Ќа той момент його во¤ки вже отримали ≥нформац≥ю про масов≥ н≥мецьк≥ репрес≥њ проти ќ”Ќ, тому вир≥шили звернутис¤ до н≥мецького командуванн¤ з за¤вою. ƒокумент складавс¤ з 10 пункт≥в, у ¤ких м≥стилис¤ вимоги в≥дновити проголошену незалежн≥сть ”крањни, зв≥льнити арештованих член≥в ќ”Ќ, забезпечити матер≥ально член≥в родин б≥йц≥в Ћег≥ону, украњн≥зувати весь командний склад Ћег≥ону ≥ направити його на боротьбу з б≥льшовиками Ќе вимагати в≥д учасник≥в Ћег≥ону складати прис¤гу на в≥рн≥сть Ќ≥меччин≥ (ц≥Їњ прис¤ги так н≥коли й не було), у раз≥ продовженн¤ служби Ћег≥ону, надати можлив≥сть кожному б≥йцю п≥дписати ≥ндив≥дуальний контракт строком на один р≥к. Ќ≥мц≥ не готов≥ були давати жодних в≥дпов≥дей на пол≥тичн≥ пункти за¤ви, натом≥сть частково погодилис¤ з останн≥ми вимогами Ч переформуванн¤ Ћег≥ону в частину охоронноњ пол≥ц≥њ ≥ п≥дписанн¤ з 1 грудн¤ 1941 ≥ндив≥дуальних контракт≥в з б≥йц¤ми батальйону на один р≥к служби. „ому Ўухевич в≥дразу не кинув виклик н≥мц¤м, перейшовши в антин≥мецьке п≥дп≥лл¤, а ще ц≥лий р≥к прослужив у них? “ому, що жодних шанс≥в зробити це не було, тому що в≥н ¤к командир в≥дпов≥дав за житт¤ сотень своњх во¤к≥в, непокора ¤ких в той момент однозначно означала б смерть. ¬есною 1942 н≥мецьке командуванн¤ вир≥шило перекинути украњнський батальйон до тиловоњ зони 3-њ танковоњ арм≥њ генерал-полковника –айнгардта, п≥дпор¤дкувавши його 201-й див≥з≥њ охоронноњ пол≥ц≥њ генерал-лейтенанта якоб≥. “ому в спец≥альн≥й л≥тератур≥ украњнський Ћег≥он, ¤кий не отримав пор¤дкового номера, здеб≥льшого називають 201-й батальйон охоронноњ пол≥ц≥њ, хоча сам≥ б≥йц≥ називали свою частину " ур≥нь ≥мен≥ ™вгена  оновальц¤". ” Ѕ≥лорус≥њ батальйон не був сконцентрований в одному м≥сц≥. —олдати його чотами й сотн¤ми розс≥ювалис¤ по р≥зних опорних пунктах. ” Ѕ≥лорус≥њ кур≥нь отримав завданн¤ охорон¤ти мости на р≥ках Ѕерезин≥ та ƒв≥н≥. ƒл¤ цього Ћег≥он розташували на простор≥ у¤вного квадрату з≥ сторонами по 50 к≥лометр≥в. ¬≥дд≥лам, що перебували в м≥стечках (там головним чином квартирували чоти п≥сл¤ боњв у л≥сах), було також доручено охорон¤ти м≥сцеву н≥мецьку адм≥н≥страц≥ю.  р≥м того, до обов'¤зк≥в украњнц≥в належало пост≥йне проч≥суванн¤ л≥сових масив≥в дл¤ ви¤вленн¤ й знешкодженн¤ партизанських баз ≥ табор≥в. ƒокументальних джерел про перебуванн¤ –омана Ўухевича на Ѕ≥лорус≥ практично немаЇ, чи не Їдиним джерелом про його д≥¤льн≥сть цього пер≥оду Ї спогади його колег ≥з батальйону. —аме тому, тепер, п≥сл¤ розв≥нчуванн¤ м≥фу про участь Ўухевича в антиЇврейських акц≥¤х у Ћьвов≥ в 1941 роц≥, починаЇ розкручуватис¤ проблема його можливоњ участ≥ в пациф≥кац≥йних акц≥¤х проти б≥лоруського населенн¤ в 1942 роц≥. јдже ¤кщо документ≥в немаЇ, значить довести, що Ўухевич не брав участ≥ в таких акц≥¤х буде важко. «нову презумпц≥¤ винуватост≥. Ќапевно, ¤кби ≥снували бодай ¤к≥сь докази участ≥ Ўухевича у знищенн≥ мирного населенн¤ в Ѕ≥лорус≥, ц≥ факти уже давно, ще в рад¤нськ≥ часи були б вписан≥ в ≥стор≥ю "украњнсько-н≥мецьких буржуазних нац≥онал≥ст≥в", ними б сьогодн≥ завз¤то оперували противники визнанн¤ ”ѕј. як беззаперечний аргумент у звинуваченн¤х проти Ўухевича висуваЇтьс¤ факт участ≥ украњнських во¤к≥в в боротьб≥ проти партизан на територ≥њ Ѕ≥лорус≥. ќчевидно, що ≥ –оман Ўухевич ≥ його во¤ки брали участь в цих акц≥¤х, от т≥льки партизани, з ¤кими вони боролис¤, були далеко не т≥ "народн≥ месники", про ¤ких писала рад¤нська пропаганда ≥ ¤ких дос≥ зображають в рос≥йському к≥но. ÷е були спец≥альн≥ диверс≥йн≥ загони Ќ ¬ƒ та √–”. ¬иконуючи дорученн¤ "÷ентру" диверсанти не особливо враховували, ¤к њхн¤ д≥¤льн≥сть в≥д≥б'Їтьс¤ на м≥сцевому населенн≥. ћаючи спец≥альне забезпеченн¤, вони часто провокували н≥мецьк≥ репрес≥њ проти мирних жител≥в, аби таким чином посилювати антин≥мецьк≥ настроњ, необх≥дн≥ дл¤ створенн¤ ірунту дл¤ поверненн¤ рад¤нськоњ влади. 1 грудн¤ 1942 зак≥нчивс¤ п≥дписаний б≥йц¤ми батальйону контракт, продовжити його вони в≥дмовилис¤. Ќа той момент в ”крањн≥ вже розгорталас¤ д≥¤льн≥сть загон≥в ”ѕј, тому вони розум≥ли, що њх знанн¤ та вм≥нн¤ саме там будуть вкрай необх≥дними. « 5 грудн¤ 1942 до 14 с≥чн¤ 1943 тривало перевезенн¤ украњнських добровольц≥в з Ѕ≥лорус≥њ до Ћьвова. ” Ћьвов≥ р¤дов≥ учасники батальйону зв≥льн¤лис¤, а оф≥цери-украњнц≥ арештовувалис¤ й утримувалис¤ в ув'¤зненн≥ до кв≥тн¤ 1943. ƒе¤ким з них вдалос¤ втекти з-п≥д варти ще п≥д час конвоюванн¤. —еред них ≥ –оману Ўухевичу, дл¤ ¤кого з початком 1943 року почавс¤ новий п≥дп≥льний пер≥од д≥¤льност≥, ¤кий тривав аж до загибел≥. Ѕагато ≥нших во¤к≥в лег≥ону теж влилис¤ в лави повстанц≥в, вдало застосовуючи здобут≥ в≥д н≥мц≥в знанн¤ в боротьб≥ з≥ своњми колишн≥ми вчител¤ми. ѕол≥тик ¬продовж 1942-1943 рок≥в в середовищ≥ украњнського визвольного руху сталис¤ важлив≥ кадров≥ зм≥ни, що суттЇво вплинули на його програму та методи боротьби. ƒо керма руху поступово приходило нове покол≥нн¤ революц≥онер≥в, ¤ким було трохи б≥льше двадц¤ти рок≥в. —еред не багатьох кер≥вник≥в, що залишилис¤ на вол≥ був ћикола Ћебедь, досв≥дчений консп≥ратор та революц≥онер, ¤кий п≥сл¤ ув'¤зненн¤ Ѕандери та —тецька став кер≥вником п≥дп≥лл¤. —аме п≥д його кер≥вництвом проведено вкрай важливе та дуже важке переформатуванн¤ орган≥зац≥њ до нових умов д≥¤льност≥ антин≥мецького п≥дп≥лл¤. ÷ей процес проходив дуже важко, адже пров≥дний актив орган≥зац≥њ, розгортаючи створенн¤ структур проголошеноњ 30 червн¤ 1941 року держави, був деконсп≥рований ≥ через те значною м≥рою знищений гестапо. ќснову орган≥зац≥њ тепер становили молод≥ люди, б≥льш≥сть з ¤ких не мала досв≥ду консп≥рац≥њ та п≥дп≥льноњ д≥¤льност≥ польських час≥в. Ќ≥мц≥, ¤ким не вдалос¤ "бл≥цкригом" завершити в≥йну на сход≥, потребували дедал≥ б≥льше матер≥ального забезпеченн¤ дл¤ своњх во¤к≥в. ѕочавс¤ нещадний матер≥альний визиск окупованих терен≥в, пациф≥кац≥¤ ц≥лих с≥л, що не хот≥ли в≥ддавати останнього, запровадженн¤ принципу заручник≥в. ќсобливо це пом≥тно було на т≥й частин≥ територ≥њ ”крањни, що належала до –айхком≥сар≥ату п≥д кер≥вництвом ≈р≥ха  оха. —аме в≥н запроваджував тут нещадний окупац≥йний режим, на його сов≥ст≥ кров тис¤ч ≥ тис¤ч украњнц≥в. “а чомусь це не стало приводом дл¤ його засудженн¤ на Ќюрнберзькому процес≥.  ох помер у глибок≥й старост≥ в польськ≥й в'¤зниц≥Е ќтож ще у вересн≥ 1941 кер≥вництво ќ”Ќ прийн¤ло р≥шенн¤ про перех≥д до антин≥мецького п≥дп≥лл¤, головним вважалос¤ проведенн¤ пропаганди, що закликала до боротьби проти обох тотал≥таризм≥в, г≥тлер≥вського та стал≥нського, та накопиченн¤ сил дл¤ того, аби в момент остаточного ослабленн¤ двох режим≥в у взаЇмн≥й боротьб≥ виступити у нац≥онально-визвольному повстанн≥. “ака концепц≥¤ накопиченн¤ сил ≥ вич≥куванн¤ на той момент була характерна не т≥льки дл¤ украњнських п≥дп≥льник≥в, але й польських та французьких. ѕроте в украњнських реал≥¤х вона не спрацювала Ц наростаючий стих≥йний спротив украњнського населенн¤ вимагав ¤коњсь реакц≥њ в≥д тих, хто вз¤в на себе м≥с≥ю його захисту. ѕоки в кер≥вництв≥ ќ”Ќ тривали дискус≥њ про дочасн≥сть розгортанн¤ збройного руху (його противником був ур¤дуючий пров≥дник Ћебедь), м≥сцев≥ п≥дп≥льники вже почали створенн¤ л≥сових збройних загон≥в, ¤к≥ восени 1942 почали об'Їднуватис¤ в Їдину структуру, що згодом отримала назву ”крањнська ѕовстанська јрм≥¤. ¬же поставлен≥ перед фактом ≥снуванн¤ ≥ д≥¤льност≥ повстанських в≥дд≥л≥в на ¬олин≥ та ѕол≥сс≥, т≥ з кер≥вник≥в ќ”Ќ, що виступали за втриманн¤ в≥д збройного виступу, врешт≥, зм≥нили свою думку ≥ в грудн≥ того ж 1942 лег≥тим≥зували творенн¤ збройних в≥дд≥л≥в. “аким чином, украњнц≥ почали збройне антин≥мецьке повстанн¤, тод≥, коли представники ≥нших народ≥в окупованих н≥мц¤ми, т≥ ж пол¤ки чи французи, т≥льки готувалис¤ до цього. Ќа початку 1943 до кер≥вництва визвольного руху повернувс¤ –оман Ўухевич. ¬≥н п≥дтримав ≥дею розгортанн¤ збройних в≥дд≥л≥в ≥ ¤к досв≥дчений во¤к долучивс¤ до ц≥Їњ роботи. ƒо лав ќ”Ќ влилас¤ потужна хвил¤ нових кадр≥в, уродженц≥в ÷ентральноњ та —х≥дноњ ”крањни, ¤к≥ спричинили важливу ≥дейну дискус≥ю всередин≥ орган≥зац≥њ. ¬они вимагали конкретизац≥њ програмних положень ќ”Ќ, висв≥тленн¤ у них питань про державний устр≥й, нац≥ональну та соц≥альну пол≥тику держави, за ¤ку борютьс¤ нац≥онал≥сти. «м≥нювалас¤ ≥ форма самоњ орган≥зац≥њ, це вже не була глибоко законсп≥рована п≥дп≥льна орган≥зац≥¤, вона по сут≥ розросталас¤ у нац≥ональний рух. ћикола Ћебедь, чудовий консп≥ратор, ¤кий зум≥в зберегти орган≥зац≥ю в≥д њњ знищенн¤ гестапо, ви¤вивс¤ надто консервативним ≥ не готовим до серйозних зм≥н. “ому проти нього наростала опозиц≥¤ серед кер≥вництва п≥дп≥лл¤. ѕриЇднанн¤ до ц≥Їњ опозиц≥њ –омана Ўухевича, ¤к одного ≥з найавторитетн≥ших член≥в ќ”Ќ, стало вир≥шальним Ч Ћебедь п≥шов ≥з поста ур¤дуючого пров≥дника. јби не складалос¤ враженн¤, що мова йде виключно про персональн≥ зм≥ни в кер≥вництв≥ орган≥зац≥њ, а перш за все про новий формат њњ роботи, Ўухевич напол≥г аби орган≥зац≥ю очолив не в≥н особисто, а тр≥умв≥рат (оф≥ц≥йна назва Ч Ѕюро ѕроводу), в ¤кому в≥н вважавс¤ першим серед р≥вних. “ак Ўухевич став пол≥тиком. —аме п≥д його кер≥вництвом ќ”Ќ зробила ц≥лий р¤д вкрай важливих пол≥тичних крок≥в: в серпн≥ 1943 проведено ≤≤≤ Ќадзвичайний великий зб≥р ќ”Ќ, прийн¤то розгорнуту програму орган≥зац≥њ, що була по сут≥ програмою нац≥онально-визвольного руху. ¬ листопад≥ 1943 за участ≥ Ўухевича було проведено  онференц≥ю поневолених народ≥в, своЇр≥дний антикомун≥стичний ≤нтернац≥онал, ¤кий мав стати основою антирад¤нського фронту боротьби народ≥в —–—–. ¬ липн≥ наступного 1944 ќ”Ќ створила п≥дп≥льний парламент Ч ”крањнську головну визвольну раду, в ¤ку вв≥йшли представники р≥зних пол≥тичних сил, головним критер≥Їм в≥дбору була готовн≥сть до збройноњ боротьби за створенн¤ ”крањнського держави. ÷≥каво, що президентом ”√¬– було обрано  ирила ќсьмака, уродженц¤ ѕолтавщини, „лена ÷ентральноњ –ади. ќчевидно, таким чином позиц≥онувалас¤ т¤гл≥сть боротьби ќ”Ќ з час≥в украњнськоњ революц≥њ та њњ всеукрањнський характер. “а незважаючи на важлив≥ пол≥тичн≥ усп≥хи, головну увагу –оман Ўухевич ≥ надал≥ прид≥л¤в в≥йськов≥й справ≥, адже тривала в≥йна. Ўухевич та його побратими будували арм≥ю за зразками регул¤рних арм≥й: створювались штаби (√оловний та рег≥ональн≥), оф≥церськ≥ (старшинськ≥) школи, система звань та посад та нав≥ть власна нагородна система. ¬ажливим завданн¤м моменту було дос¤гнути Їдност≥ визвольного руху. јдже, ¤к зазначалось, розгортанн¤ збройноњ боротьби на початках в≥дбувалос¤ стих≥йно, що вилилос¤ у ≥снуванн¤ к≥лькох њњ центр≥в та командир≥в. ≤снувала реальна загроза повторенн¤ "отаман≥њ" 1920-х, коли величезний потенц≥ал повстанц≥в значною м≥рою був змарнований його розосереджен≥стю. Ўухевич д≥¤в р≥зко ≥ р≥шуче Ц командирам ус≥х загон≥в було поставлено ультиматум визнати Їдине повстанське командуванн¤, або скласти зброю ≥ припинити боротьбу. Ѕ≥льш≥сть ≥з них так ≥ зробила, розум≥ючи, що вимога Ўухевича спираЇтьс¤ на потужну збройну силу та розгалужену мережу п≥дтримки серед цив≥льного населенн¤. ≤нш≥, що спробували протисто¤ти, в≥дчули на соб≥ цю силу ≥ були л≥кв≥дован≥. “аким чином, проблему Їдност≥ украњнського повстанського руху було вир≥шено бол≥сно, але швидко та ефективно. ¬часне об'Їднанн¤ повстанських сил дало можлив≥сть украњнському повстанському рухов≥ стати найтривал≥шим антикомун≥стичним рухом в ÷ентрально-—х≥дн≥й ™вроп≥. Ќа трьох фронтах ™дн≥сть украњнського визвольного руху стала важливою запорукою можливост≥ його протисто¤нн¤ на трьох фронтах в роки ƒругоњ св≥товоњ в≥йни. ѕершим з них був антин≥мецький, адже ”ѕј створювалас¤ саме тод≥, коли вс¤ територ≥¤ ”крањни була окупована н≥мц¤ми ≥ повстанн¤ спр¤мовувалос¤ саме проти них. ѕро антин≥мецьк≥ акц≥њ ”ѕј можна прочитати не т≥льки у зв≥тах повстанц≥в, але й в н≥мецьких та нав≥ть рад¤нських документах Ц червон≥ партизани в своњх донесенн¤х в ÷ентр неодноразово ≥нформували його про це. ѕовстанц≥ зд≥йснювали напади на н≥мецьк≥ залоги у населених пунктах, зв≥льн¤ли в≥д окупац≥йноњ присутност≥ ц≥л≥ м≥сцевост≥, де створювались так зван≥ "повстанськ≥ республ≥ки". ÷≥каво, що першими указами повстанськоњ влади на цих теренах були вказ≥вки щодо над≥ленн¤ землею сел¤н та в≥дкритт¤ шк≥л. ќт така бандер≥вська влада. ¬≥д початку розгортанн¤ ”ѕј повстанц≥ з≥ткнулис¤ ≥з поширенн¤м д≥¤льност≥ в ”крањн≥ рад¤нських партизан. ≤ хоч обидв≥ сторони мали сп≥льного ворога Ц н≥мц≥в, вони розум≥ли, що протисто¤нн¤ м≥ж ними неминуче. јдже уп≥вц≥ боролис¤ за незалежну украњнську державу, тод≥ коли червон≥ партизани за поверненн¤ рад¤нськоњ влади. ≤ нав≥ть локальн≥ та еп≥зодичн≥ домовленост≥ м≥ж ними не здатн≥ були приховати очевидного Ц п≥сл¤ в≥дходу н≥мц≥в розгорнетьс¤ протисто¤нн¤ м≥ж рад¤нською владою та ”ѕј. “ому п≥д час н≥мецькоњ окупац≥њ обидв≥ сторони намагалис¤ максимально п≥дготуватис¤ до цього. ¬ 1943 розгор≥вс¤ ≥ трет≥й фронт ”ѕј Ц антипольский. “ого року в≥н справд≥ т≥льки розгор≥вс¤, тому що сам конфл≥кт тл≥в багато рок≥в. ¬≥н назр≥вав у м≥жвоЇнн≥й ѕольщ≥, де вс≥л¤ко упосл≥джували украњнц≥в. "ѕациф≥кац≥¤", закритт¤ украњнських шк≥л, церков, пол≥тика "осадництва", коли в≥д украњнських сел¤н в≥дбирали землю дл¤ польських колон≥ст≥в Ц вс≥ ц≥ ¤вища були не просто ≥сторичними фактами дл¤ украњнц≥в того часу, а частиною њхньоњ пам'¤т≥. “ому вони з неприхованою рад≥стю сприйн¤ли факт пад≥нн¤ ѕольськоњ держави у 1939, з острахом спостер≥гали за розгортанн¤ д≥й польського п≥дп≥лл¤ в ƒруг≥й св≥тов≥й в≥йн≥, адже його завданн¤м було в≥дновленн¤ ц≥Їњ держави у довоЇнних кордонах. Ћ≥кв≥дац≥¤ польськими п≥дп≥льниками пров≥дних д≥¤ч≥в украњнського руху на ’олмщин≥ 1942 року стала застереженн¤м, що незабаром так≥ акц≥њ можуть зачепити вс≥х украњнц≥в, ¤к≥ сто¤тимуть на завад≥ утвердженню польськост≥ зах≥дноукрањнських земель. “ому наступного 1943 ≥скра ≥з заходу перекинулас¤ на ¬олинь, де спалахнула жорстоким вогнищем, справжньою в≥йною м≥ж обома народами. ¬≥йною, тим паче жорстокою, що вели њњ не регул¤рн≥ арм≥њ, а п≥дп≥льн≥ рухи, а тому й неможливо було вир≥знити њњ учасник≥в в≥д мирного населенн¤. ¬≥йною, що не мала окреслених л≥н≥й фронту, адже протисто¤нн¤ ≥нод≥ розд≥л¤ли окрем≥ села, а то й нав≥ть родини. ¬≥йною, в ¤к≥й цив≥льне населенн¤ було не т≥льки активним учасником, що переводило протисто¤нн¤ в своЇр≥дну "жакер≥ю", але й головним заручником у планах пол≥тик≥в та в≥йськових. јдже перевага населенн¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ нац≥ональност≥ могла стати вир≥шальним чинником у вир≥шенн≥ питанн¤ приналежност≥ цих територ≥й у п≥сл¤воЇнний час. Ћегко сьогодн≥ судити тих украњнц≥в, що брали участь в антипольских акц≥¤х, називати њх ксенофобами. ѕроте дл¤ украњнц≥в тих рок≥в пол¤ки Ч це т≥, хто вбивали њх у лавах польського п≥дп≥лл¤, рад¤нських партизан чи нав≥ть н≥мецькоњ пол≥ц≥њ, де вони зам≥нили собою украњнц≥в що весною 1943 в≥д≥йшли до ”ѕј. ”т≥м, сам конфл≥кт п≥д≥гр≥вавс¤ н≥мц¤ми та рад¤нськими силами, зац≥кавленими в ослаблен≥ ¤к украњнського, так ≥ польського нац≥ональних рух≥в. якою була роль ”ѕј в цьому протисто¤нн≥? ¬она воювала ≥з польським п≥дп≥лл¤м, часто зд≥йснювала напади на польськ≥ населен≥ пункти, що були опорними базами цього п≥дп≥лл¤. “а важливо в≥дзначити, що ”ѕј намагалас¤ тримати конфл≥кт в певних рамках, завадити його розростанню.  омандуванн¤ арм≥њ давало вказ≥вки, ¤к≥ застер≥гали во¤к≥в в≥д вбивств ж≥нок та д≥тей. –оман Ўухевич в к≥нц≥ 1943 року, провод¤чи нараду кер≥вництва ќ”Ќ, наголосив, що повстанц≥ мають намагатис¤ припинити польський фронт, названий "трет≥м, непотр≥бним". √ерой ѕишучи про –омана Ўухевича в 1943-1950 роки, тобто в пер≥од найактивн≥шоњ його д≥¤льност≥, мимовол≥ пом≥чаЇш, що в≥н зникаЇ в загальн≥й ≥нформац≥њ про визвольний рух, його особист≥сть розчин¤Їтьс¤ у потоц≥ бурхливих пол≥тичних под≥й. –оман Ўухевич справд≥ розчинивс¤ в справ≥, ¤к≥й присв¤тив своЇ житт¤, поза боротьбою у нього вже майже не залишилос¤ н≥чого особистого. ¬≥н 24 години на добу залишавс¤ повстанцем. …ого с≥м'Їю, зам≥сть репресованих дружини та д≥тей, стали його во¤ки, охоронц≥ та зв'¤зков≥, вс≥ його зац≥кавленн¤ були зосереджен≥ довкола реал≥й боротьби. ѕовстанц≥ не припинили своЇњ боротьби п≥сл¤ завершенн¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни. «авдавши масованого удару по повстанському рухов≥, каральна система —–—– п≥сл¤ 1946 зосередилас¤ на агентурн≥й його розробц≥, ¤ка мала спри¤ти знищенню п≥дп≥лл¤ зсередини та на л≥кв≥дац≥њ його кер≥вник≥в. ≤ в першу чергу л≥кв≥дац≥њ –омана Ўухевича. Ќ ¬ƒ розпочало пошуки Ўухевича ще в 1939 роц≥. ћасштаби њх продовженн¤ п≥сл¤ 1944 справд≥ вражали: проти "¬овка" (псевдон≥м наданий Ўухевичу Ќ ¬ƒ) розгорнули полюванн¤ за участю сотень оперативник≥в, агент≥в та солдат. ≤, незважаючи на це, йому вдавалос¤ уникати зустр≥чей ≥з "мисливц¤ми". ¬≥н користувавс¤ р≥зними, виготовленими п≥дп≥льними майстрами, документами, мав к≥лька пр≥звищ, зм≥нював зовн≥шн≥сть. ѕроте 5 березн¤ 1950 року к≥льце з≥мкнулос¤ мертвою петлею, з ¤коњ вирватис¤ не було шанс≥в. ќперативники ћ√Ѕ, що завд¤ки перевербован≥й агентц≥ гестапо "–оз≥", обманом отримали в≥д зв'¤зковоњ ≥нформац≥ю про м≥сце перебуванн¤ Ўухевича, розпочали операц≥ю. √оловним њњ завданн¤м було захопити командира ”ѕј живим. Ќе зважаючи на неспод≥ван≥сть проведенн¤ акц≥њ, велику к≥льк≥сть во¤к≥в використаних у н≥й, це завданн¤ так ≥ залишилос¤ невиконаним. ¬ останн≥й момент, передбачаючи безвих≥дь ситуац≥њ, Ўухевич пустив соб≥ кулю у скроню. “ак ¤к до нього це робили тис¤ч≥ його во¤к≥в, ¤к робитимуть вони це й п≥сл¤ його смерт≥. “ак, в≥н був одним ≥з сотень тис¤ч, ¤к≥ в≥дважилис¤ кинути виклик ворогам у безнад≥йн≥й ситуац≥њ, в≥н був одним ≥з тих, дл¤ кого дотриманн¤ прис¤ги, збереженн¤ чест≥ було важлив≥шим за ймов≥рн≥ шанси перемогти. ¬≥н був схожим на ≥нших у цьому покол≥нн≥ революц≥онер≥в, першому в украњнськ≥й ≥стор≥њ революц≥йному покол≥нн≥, ¤ке все своЇ житт¤ присв¤тило справ≥ боротьби за незалежн≥сть. ¬олодимир ¬'¤трович, ”крањнський ≥нститут нац≥ональноњ пам'¤т≥, дл¤ ”ѕ ƒжерело: "”крањнська правда"

¬ернутьс¤ на предыдущую страницу

¬ернутьс¤ на главную страницу