и¤ни навчили Ђстаршого братаї, ¤к треба "моч≥ть" терорист≥в ќлександр ѕал≥й ƒжерело: "ќгл¤дач" Ћ≥топис дон≥с к≥лька надзвичайно ц≥кавих ≥стор≥й про утвердженн¤ влади кн¤з¤ —в¤тослава та христи¤нства у земл¤х сучасноњ –ос≥њ, населених ф≥но-угорським населенн¤м. ќдна з таких ≥стор≥й розпов≥даЇ про придушенн¤ у –остовськ≥й земл≥ заколоту. ƒругим по пор¤дку сином ярослава ћудрого, ¤кий зайн¤в  ињвський великокн¤жий престол, був —в¤тослав ≤≤. ’оча в≥н кн¤зював у  иЇв≥ лише з 1073 по 1076 роки, в≥н став дуже пом≥тним кн¤зем в ≥стор≥њ ”крањни та навколишн≥х земель, головно завд¤ки своЇму тривалому кн¤зюванню в „ерн≥гов≥, а також бурхлив≥й дипломатичн≥й та колон≥зац≥йн≥й д≥¤льност≥. ¬одночас, —в¤тослав ≤≤ ц≥кавий вже тим, що ≥стор≥¤ донесла до нас досить ¤к≥сну його Дфотограф≥юФ Ц прижиттЇве зображенн¤ кн¤з¤ та його родини в одному з двох знаменитих Д≤зборниках —в¤тославаФ Ц рел≥г≥йних книгах, ¤к≥ кн¤зь брав ≥з собою дл¤ читанн¤ п≥д час поход≥в. ѕро те, що зображенн¤ кн¤з¤ в Д≤зборникуФ саме прижиттЇве, св≥дчить р≥к створенн¤ Д≤зборникаФ та в≥дсутн≥сть н≥мбу навколо голови кн¤з¤ на цьому зображенн≥. Ќа малюнку з Д≤зборникаФ перед нами украњнський д¤дько ≥з довгими вусами та архетиповою дл¤ украњнц¤ зовн≥шн≥стю. —ам малюнок ≥ за зм≥стом, ≥ за композиц≥Їю - типовий дл¤ украњнського середньов≥чч¤. —вого часу цей малюнок викликав ст≥йке несприйн¤тт¤ у де¤ких рос≥йських досл≥дник≥в, ¤к≥ питали один в одного: Дякщо син ярослава ћудрого вже був ДхохломФ, то де тод≥ були рос≥¤ни?Ф ѕор¤д з кн¤зем у простецькому головному убор≥ зображена його друга дружина Ц ќда, графин¤ Ўтаденська, плем≥нниц¤ маркграфа ѕ≥вн≥чно-саксонськоњ марки ≥ родичка –имського папи та германського ≥мператора. Ѕ≥льшу частину свого володарюванн¤ —в¤тослав ≤≤ був „ерн≥г≥вським кн¤зем. ¬≥н в≥домий тим, що в 1068 роц≥ разом ≥з братами ≥з владного тр≥умв≥рату  ињвського, „ерн≥г≥вського ≥ ѕере¤славського кн¤з≥вств, спочатку зазнав поразки в≥д половц≥в, а згодом самост≥йно розбив њх. Дѕов≥сть врем≥нних л≥тФ пише: Д≤ вдарили вони в кон≥, ≥ перем≥г —в¤тослав з трьома тис¤чами, а половц≥в було дванадц¤ть тис¤ч. ≤ так побив в≥н њх, а друг≥ потопилис¤ в —нов≥, ≥ кн¤з¤ њхнього Ўарукана схопили у перший день листопада. ≤ вернувс¤ з поб≥дою в город св≥й „ерн≥г≥вФ . 1073 року енерг≥йний —в¤тослав звинуватив свого старшого брата ≤з¤слава у змов≥ ≥з сепаратистом ≥з б≥лоруського ѕолоцька Ц кн¤зем ¬сеславом Ц ≥ всупереч запов≥тов≥ батька вигнав його з  иЇва. «а це в≥тчизн¤ний л≥тописець досить критично в≥дгукуЇтьс¤ про кн¤з¤. ѕот≥м в≥н над≥слав велетенський скарб германському ≥мператоров≥ √енр≥ху IV, щоб той не п≥дтримував ≤з¤слава. Ќ≥мецьк≥ хрон≥сти писали, що таких багатств, ¤к прислав —в¤тослав, ще не бачили в н≥мецьк≥й земл≥. јби польський король, ¤кий був родичем ≤з¤слава, не п≥дтримував його, —в¤тослав над≥слав пол¤кам в≥йсько у пом≥ч проти чех≥в. Ќа дов≥сок до „ерн≥г≥вського кн¤з≥вства батько дав —в¤тославу ще пару ДглухоманейФ Ц “мутаракань (п≥длегле  иЇву кн¤з≥вство в сх≥дному  риму), а також населен≥ ф≥нно-угорськими народами земл≥ на територ≥њ сучасноњ ÷ентральноњ –ос≥њ Ц ћуром ≥ Ѕ≥лоозеро. Ћ≥топис дон≥с к≥лька надзвичайно ц≥кавих ≥стор≥й про утвердженн¤ влади кн¤з¤ —в¤тослава та христи¤нства у земл¤х сучасноњ –ос≥њ, населених ф≥но-угорським населенн¤м. ќдна з таких ≥стор≥й розпов≥даЇ про придушенн¤ у –остовськ≥й земл≥ заколоту волхв≥в воЇводою кн¤з¤ —в¤тослава яном ¬ишатичем. Ћ≥топис досить живописно передаЇ в≥дм≥нност≥ м≥ж рел≥г≥йними у¤вленн¤ми  ињвськоњ кн¤жоњ адм≥н≥страц≥њ та м≥сцевоњ ф≥нно-угорськоњ Дел≥тиФ: Д оли був ото ¤кось нестаток у –остовськ≥й земл≥, то встали два волхви ≥з ярославл¤, говор¤чи: Ђћи знаЇмо, хто запаси держитьї. ≤ п≥шли вони оба по ¬олз≥, ≥ де в погост приходили, тут ≥ називали л≥пших жон, говор¤чи, що ц≥ жито держать, а ц≥ Ч мед, а ц≥ Ч рибу, а ц≥ Ч хутро. ≤ приводили люди до них сестер своњх, ≥ матер≥в, ≥ ж≥нок своњх, а вони, напустивши ману ≥ н≥би прор≥завши за плечем, виймали або жито, або рибу, або вив≥рку. ≤ вбивали вони многих жон, а майно њх забирали соб≥. ≤ прийшли вони обидва на Ѕ≥лоозеро, ≥ було з ними людей ≥нших триста. ” той же час випала нагода прийти в≥д (кн¤з¤) —в¤тослава янев≥, сину ¬ишатиному, ¤кий збирав данину. ≤ розказали йому б≥лоозерц≥, що два чаклуни побили многих жон по ¬олз≥ ≥ по Ўексн≥ ≥ прийшли вже сюди. ян же, вив≥давши, чињ вони Ї смерди, ≥ узнавши, що вони власного його кн¤з¤, послав тод≥ до тих, що були коло них, ≥ сказав њм: Ђ¬идайте волхв≥в тих обох сюди, бо вони смерди Ї мойого кн¤з¤ї. јле вони цього не послухали. ян тод≥ п≥шов до них сам, без зброњ. ≤ сказали йому отроки його: ЂЌе ходи без зброњ, осоромл¤ть тебеї. ¬≥н тод≥ повел≥в уз¤ти оружж¤ отрокам,Ч а було з ним дванадц¤ть отрок≥в,Ч ≥ п≥шов до них у л≥с. ¬они тим часом стали насупроти, приготувавшись до битви. ≤ коли ян ≥шов з топ≥рцем, [то] виступили з-пом≥ж них троЇ муж≥в ≥ п≥д≥йшли до яна, кажучи йому: Ђ¬идно, йдеш ти на смерть. Ќе ходиї. ¬≥н тод≥ повел≥в бити њх, а до ≥нших п≥шов, ≥ вони накинулись на нього, ≤ один не попав у яна сокирою. ян же, обернувши сокиру, ударив його обухом ≥ повел≥в отрокам с≥кти њх. ¬они утекли тод≥ в л≥с, а вбили тут попа яневого. ян же, ув≥йшовши в город до б≥лоозерц≥в, сказав њм: Ђякщо ви не схопите обох волхв≥в сих, то не п≥ду ¤ од вас р≥кї. Ѕ≥лоозерц≥, отож, п≥шовши, схопили њх ≥ привели њх до нього. ≤ сказав в≥н њм: Ђ«а що ви погубили ст≥льки людей?ї ¬они ж сказали: Ђ“ому, що ц≥ держать запаси. ј ¤кщо ми переб'Їмо вс≥х, то буде достаток. якщо ж ти хочеш, то перед тобою ми виймемо жито, або рибу, або ≥ншеї. ян тод≥ сказав: Ђ¬о≥стину ви брешете, бо сотворив Ѕог людину з земл≥, ≥ складаЇтьс¤ вона з к≥сток ≥ жил з кров'ю, ≥ нема в н≥й [б≥льше] н≥чого. ≤ [н≥хто б≥льше] н≥чого не знаЇ, т≥льки бог один в≥даЇї. “а вони сказали: Ђћи оба знаЇмо, ¤к створено людинуї. ≤ в≥н запитав: Ђяк?ї ¬они тод≥ сказали: Ђ оли мивс¤ бог у мийн≥ ≥ спот≥вс¤, в≥н отерс¤ в≥хтем ≥ скинув [його] з неба на землю. ≤ засперечавс¤ сатана з богом, кому з нього створити людину. ≤ створив ди¤вол людину, а бог душу в нењ вложив. “ому-то коли помре людина, [то] в землю ≥де, а душа Ч до богаї. ≤ мовив њм ян: Ђ¬о≥стину спокусив уже вас ди¤вол.  отрому ви богу в≥руЇте?ї ¬они ж сказали: Ђјнтихристуї. ¬≥н тод≥ запитав њх: Ђ“о де в≥н Ї?ї ≤ вони в≥дпов≥ли: Ђ—идить у безодн≥ї. ≤ мовив њм ян: Ђ“о ¤кий се Ї бог, коли сидить в≥н у безодн≥? “о б≥с Ї. ј Ѕог сидить на неб≥ ≥ на престол≥. …ого славл¤ть ангели, що сто¤ть перед ним з≥ страхом, не можучи на нього гл¤нути. ј сей же, що його ви звете антихристом, був викинутий з ангел≥в. «а горд≥сть його в≥н ≥ скинутий був ≥з неба, ≥ Ї в≥н у безодн≥,Ч ¤к ото ви говорите,Ч ждучи, коли прийде Ѕог ≥з неба, ≥, вз¤вши сього антихриста, зв'¤же путами, ≥ посадить в огн≥ в≥чному з≥ слугами його ≥ тими, хто в нього в≥руЇ. ј вам же обом Ч тут муку прийн¤ти од мене, а по смерт≥ Ч тамї. ¬они тод≥ сказали: ЂЌам боги пов≥дають: ЂЌе можеш ти нам зробити н≥чогої. ј в≥н мовив: ЂЅрешуть вам боги ваш≥ї. ¬они ж сказали: Ђ—тати нам перед (кн¤зем) —в¤тославом, а ти нам не можеш зробити н≥чогої. ян тод≥ повел≥в бити њх ≥ повискубувати бороди њм.  оли ж сих побили, а бороди повискубували, сказав њм ян: Ђўо вам боги мовл¤ть?ї ¬они все одно сказали: Ђ—тати нам перед —в¤тославомї. ≤ повел≥в ян вложити њм обом деревС¤н≥ колодки в роти, ≥ прив'¤зати њх до упруг≥в, ≥ пустити њх перед собою в човн≥, а сам за ними рушив. ≤ стали вони на уст≥ Ўексни, ≥ запитав њх ян: Ђўо вам мовл¤ть боги ваш≥?ї ¬они тод≥ сказали: Ђ“ак нам боги мовл¤ть: ЂЌе бути нам обом живим через тебеї. ≤ сказав њм ян: Ђ“о вам по правд≥ мовл¤ть боги ваш≥ї. ¬они ж сказали: Ђякщо ти нас пустиш Ч багато тоб≥ добра буде, а ¤кщо нас погубиш Ч багато печал≥ ти д≥станеш ≥ лихаї. ј в≥н сказав њм: Ђякщо ¤ вас в≥дпущу, то лихо мен≥ буде од бога, а ¤кщо ¤ вас погублю, то нагорода мен≥ буде од богаї. ≤ спитав ян гребц≥в: Ђ„и в кого ≥з вас убили оц≥ двоЇ родича?ї ≤ вони сказали: Ђ” мене мат≥р, а в другого Ч сестру, в ≥ншого - родичаї. ¬≥н тод≥ сказав: Ђћст≥те за своњхї. ≤ вони, схопивши њх, побили њх ≥ пов≥сили њх на дерев≥. ќдплату д≥стали вони од Ѕога по справедливост≥... ≤ так погибли вони по наущенню ди¤вольському, ≥ншим пров≥щаючи ≥ гадаючи, а своЇњ пагуби не в≥даючи. Ѕо коли б знали вони, то не прийшли б оба на м≥сце те, де њх мали схопити. ј коли вже були вони схоплен≥, то чому говорили, що Ђне померти нам обомї, хоча той задумував убити њх? Ѕог лише один в≥даЇ помисли людськ≥, а б≥си не знають зовс≥м н≥чого. ¬они й нем≥чн≥ Ї, ≥ хир¤в≥ на вигл¤дФ. ≤нша л≥тописна ≥стор≥¤ розпов≥даЇ про драматичну боротьбу з ¤зичниками сина кн¤з¤ —в¤тослава Ц √л≥ба, п≥д час його управл≥нн¤ Ќовгородом. Ќа боц≥ христи¤н виступив молодий кн¤зь ≥ черн≥г≥вська дружина, на боц≥ поган Ц усе решта населенн¤ м≥ста: Д “акий волхв встав був при √л≥б≥ —в¤тославич≥ в Ќовгород≥. √оворив ото в≥н люд¤м, ≥ удавав ≥з себе, н≥би був в≥н богом, ≥ многих обманув, мало не весь город. √оворив же в≥н, що Ђ¤ все знаюї, хул¤чи в≥ру христи¤нську; в≥н говорив, що, мовл¤в, Ђ¤ перейду по ¬олхову перед ус≥маї. ≤ ставс¤ заколот у город≥, ≥ вс≥ йн¤ли йому в≥ри, ≥ хот≥ли побити Їпископа. ™пископ же, уз¤вши хреста ≥ облачившись у ризи, став ≥ сказав: Ђякщо хто хоче в≥ри йн¤ти волхву Ч хай за ним ≥де, а хто ж в≥руЇ в хреста Ч нехай ≥де до ньогої. ≤ розд≥лилис¤ люди надвоЇ: кн¤зь же √л≥б ≥ дружина його стали коло Їпископа, а люди вс≥ ≥шли за волхвом, ≥ ставс¤ заколот великий вельми. √л≥б тод≥, вз¤вши топ≥рець п≥д полу, прийшов до волхва ≥ мовив йому: Ђ“о чи знаЇш ти, що маЇ бути завтра, а що до вечора?ї ≤ в≥н сказав: Ђя все знаюї. ≤ спитав √л≥б: Ђј чи знаЇш ти, що тоб≥ сьогодн≥ маЇ бути?ї ≤ в≥н сказав: Ђя чудеса велик≥ сотворюї. √л≥б тод≥, вийн¤вши топ≥рець, розт¤в його. ≤ упав в≥н мертвим, а люди роз≥йшлис¤Ф. ѕомер кн¤зь —в¤тослав ≤≤ дуже прозањчно Ц в≥д операц≥њ з розр≥занн¤ фурункула, у в≥ц≥ всього лише 50 рок≥в. …ого сини започаткували дв≥ кн¤з≥вськ≥ династ≥њ Ц ќльгович≥в (в≥д сина ќлега) ≥ ƒавидович≥в (в≥д сина ƒавида). ќльгович≥ неодноразово займали великокн¤жий  ињвський престол ≥ керували „ерн≥г≥вською землею аж до XIV стол≥тт¤. “реба сказати, що шл¤хетськ≥ роди „ерн≥г≥вщини виводили себе в≥д ќльгович≥в ледь не до XVII≤ стол≥тт¤. ќлександр ѕал≥й, ≥сторик, дл¤ Дќбозревател¤Ф ƒжерело: "ќгл¤дач"

¬ернутьс¤ на предыдущую страницу

¬ернутьс¤ на главную страницу