|
”крањнсько-Їврейськ≥ буржуазн≥ нац≥онал≥сти
ƒжерело: "”крањнська правда" про украњнсько-Їврейську сп≥впрацю в боротьб≥ за незалежну ”крањну ѕерш≥ б≥льш-менш р≥шуч≥ кроки украњнськоњ оф≥ц≥йноњ влади на шл¤ху до визнанн¤ ”крањнськоњ ѕовстанськоњ јрм≥њ викликали оч≥куваний спротив у представник≥в л≥вих та пророс≥йських пол≥тичних сил. ѕ≥дконтрольн≥ њм «ћ≤ зд≥йн¤ли справжн≥й ≥нформац≥йний бум публ≥кац≥й, головн≥ тези ¤ких повторювали традиц≥йний дл¤ совпропу наб≥р ≥з "колаборац≥он≥зму ≥ братовбивства". Ќеоч≥куваною ви¤вилас¤ реакц≥¤ окремих Їврейських орган≥зац≥й, що теж висловили своЇ обуренн¤ з приводу процесу реаб≥л≥тац≥њ ”ѕј. Ќеоч≥куваною хоча б тому, що не лог≥чною, адже серед тих, хто в лавах повстанц≥в проливав кров за волю ”крањни Ч сотн≥ Їврењв. ѕро них, забутих, незнаних, а тепер ще й ганьблених своњми сп≥вплем≥нниками наша статт¤. —ам факт, що з украњнським п≥дп≥лл¤м сп≥впрацювало багато Їврењв, а де¤к≥ з них нав≥ть боролис¤ поруч ≥з украњнц¤ми ≥з зброЇю в руках в≥дкидаЇ звинуваченн¤ в антисем≥тизм≥ ќ”Ќ. ƒл¤ багатьох з них ц¤ орган≥зац≥¤ була т≥Їю пол≥тичною силою, що могла забезпечити нормальне ≥снуванн¤ Їврейськоњ нац≥ональноњ меншини в майбутн≥й украњнськ≥й держав≥. ÷¤ теза, напевно, здивуЇ багатьох читач≥в, що звикли до рад¤нських стереотип≥в про антисем≥тизм ¤к нев≥д'Їмну рису ≥деолог≥њ украњнського нац≥онал≥зму. ƒл¤ њњ спростуванн¤ не вдаватимемос¤ до глибоких ≥сторичних досл≥джень ≥дейно-програмових засад ќ”Ќ, наведемо лише к≥лька цитат. ќдна з них Ч ≥з прац≥ ћиколи —ц≥борського 1930 року "”крањнський нац≥онал≥зм ≥ жид≥вство" (етнон≥м "жид" стосовно до Їврењв вживавс¤ в «ах≥дн≥й ”крањн≥ до 1939 року, не маючи жодного образливого чи негативного в≥дт≥нку). ‘ормулюючи завданн¤ украњнськоњ влади у в≥дновлен≥й держав≥, в≥н зокрема вказуЇ: "ќбов'¤зком державноњ влади буде витворити дл¤ жид≥вства так≥ умови, при ¤ких би воно, заховуючи своњ орган≥чн≥ расов≥, культурн≥, рел≥г≥йн≥ властовости, одночасно вт¤галос¤ б ¤к р≥вноправний чинник у коло загальних сусп≥льно-державних ≥нтерес≥в та позитивноњ творчост≥". «важаючи на посаду автора в структур≥ ќ”Ќ (пол≥тичний, а згодом орган≥зац≥йний референт ѕроводу ”крањнських Ќац≥онал≥ст≥в, один ≥з головних њњ ≥деолог≥в) та по¤ву статт≥ в оф≥ц≥оз≥ ќ”Ќ "–озбудова нац≥њ", оголошене твердженн¤ можна вважати оф≥ц≥йною позиц≥Їю орган≥зац≥њ. ÷¤ позиц≥¤ залишилас¤, по сут≥, незм≥нною ≥ прот¤гом наступних рок≥в, незважаючи на вируючий довкола у м≥жвоЇнн≥й ѕольщ≥, нацистськ≥й Ќ≥меччин≥ чи нав≥ть п≥сл¤воЇнному —–—– антисем≥тизм. «агальнов≥дом≥ постанови ≤≤≤ Ќадзвичайного збору ќ”Ќ з 1943 року гарантували права на власну культуру, мову, рел≥г≥ю вс≥м нац≥ональним меншинам. ѕров≥дний ≥деолог украњнського визвольного руху …осип ѕозичанюк у 1944 роц≥ в ход≥ внутр≥шньоорган≥зац≥йноњ дискус≥њ про пол≥тичний зм≥ст боротьби зазначав: "” програм≥ не мусить бути н≥¤кого антисем≥тизму ≥ будь-¤кого фобства. ¬ програм≥ мусить бути визнано права нацменшостей ≥ нав≥ть п≥дкреслено п≥льги тим, хто сп≥вд≥¤тиме й оф≥руватиме [жертвуватиме Ц ¬¬] в боротьб≥ за ”крањнську ƒержаву". ¬ одн≥й ≥з програмних роб≥т ≥ншого публ≥циста п≥дп≥лл¤ ярослава —таруха за 1947 р≥к читаЇмо наступне: "Ќам взагал≥, чужа ≥ ненависна вс¤ка нац≥ональна нетерпим≥сть, вс¤ка нетолЇрац≥¤, вс¤кий груповий та нац≥ональний егоњзм, шов≥н≥зм, погромництво та ≥нш≥ под≥бн≥ про¤виЕ". ќтже, такою була теор≥¤ украњнських нац≥онал≥ст≥в, але чи узгоджувалас¤ вона ≥з њх практикою? Ќайпопул¤рн≥шим у звинуваченн¤х була ≥ дл¤ де¤ких досл≥дник≥в залишаЇтьс¤ участь оун≥вц≥в в орган≥зованих н≥мц¤ми антиЇврейських акц≥¤х. „лени ќ”Ќ, на њх думку, були чи не головними виконавц¤ми ≥ реал≥заторами н≥мецькоњ пол≥тики √олокосту. ѕроте, ¤к св≥дчить спроба звинуваченн¤ б≥йц≥в "Ќахт≥галлю" у розстр≥лах польськоњ та Їврейськоњ ≥нтел≥генц≥њ у 1941 роц≥, ц≥ закиди мають ¤скраво виражений пол≥тичний характер ≥, ¤к показали найнов≥ш≥ досл≥дженн¤ науковц≥в, не в≥дпов≥дають д≥йсност≥. ™ св≥дченн¤ про ставленн¤ оун≥вц≥в, що за дорученн¤м орган≥зац≥њ служили в украњнськ≥й пол≥ц≥њ, до спроб н≥мц≥в залучити њх до антиЇврейських акц≥й. Ѕогдан азан≥вський, активний д≥¤ч ќ”Ќ цього часу, наводить у своњх спогадах ц≥кавий еп≥зод. ƒо крайового пров≥дника ќ”Ќ ≤вана лимова-"Ћегенди" звернувс¤ один ≥з заступник≥в ком≥сара украњнськоњ пол≥ц≥њ за порадою, ¤ким маЇ бути њхнЇ ставленн¤ до н≥мецьких протиЇврейських акц≥й. "ћи не маЇмо жодного ≥нтересу в тому Ц почав лим≥в, - щоб нищити жид≥в, бо п≥сл¤ жид≥в прийде на чергу украњнське населенн¤. ћи заоп≥кувалис¤ к≥лькома жидами-старшинами з ”√ј, л≥кар¤ми й ≥ншими фах≥вц¤ми, ¤к≥ хот≥ли д≥лити долю з нашим рухом у п≥дп≥лл≥. ¬они радо погодилис¤ працювати дл¤ ќ”Ќ, але њх небагато. ƒаю дорученн¤, що у протижид≥вськ≥й акц≥њ не см≥Ї вз¤ти участь н≥ один член ќ”Ќ". ќчевидно, де¤к≥ читач≥ поставл¤тьс¤ з упередженн¤м до цього св≥дченн¤, ¤к спроби пост-фактум виправдати позиц≥ю ќ”Ќ њњ активним членом. ѕроте н≥мецьк≥ документи, автор≥в ¤ких год≥ звинувачувати в симпат≥¤х до украњнських нац≥онал≥ст≥в, навод¤ть нав≥ть ц≥кав≥шу ≥нформац≥ю Ч факти допомоги Ївре¤м з боку ќ”Ќ. ” донесенн≥ в≥д 30 березн¤ 1942 року начальник пол≥ц≥њ безпеки ≥ —ƒ пов≥домл¤в, що "—ьогодн≥ точно встановлено, що рух Ѕандери забезпечуЇ фальшивими документами не т≥льки своњх член≥в, а й також Їврењв". ќчевидно, саме така д≥¤льн≥сть украњнських нац≥онал≥ст≥в стала приводом дл¤ н≥мецьких звинувачень, поширених у тис¤чах лист≥вок, що "ќ”Ќ Ї знар¤дд¤м жид≥вського большевизму". ™ досить багато п≥дтверджень тому, що украњнськ≥ нац≥онал≥сти надавали допомогу та притулок пересл≥дуваним Ївре¤м. ≤сторик Ћев Ўанковський наводить св≥дченн¤ ≥зрањльського журнал≥ста Ћева √еймана, про те, що в ≤зрањл≥ жило 52 Їврењ, ¤к≥ стверджували, що њх вр¤тували украњнськ≥ повстанц≥. ÷≥каво, що серед р¤т≥вник≥в була й дружина √оловного командира ”ѕј Ќатал≥¤ Ўухевич, що прот¤гом 1942-1943 рок≥в переховувала семил≥тню Їврейську д≥вчинку ≤рину –айс≥нберг. –оман Ўухевич знав про це, б≥льше того, в≥н допом≥г виробити њй фальшив≥ документи на ≥м'¤ ≤рини –ижко. «годом, коли Ќатал≥¤ була заарештована н≥мц¤ми, д≥вчинку переховали у монастирському сиротинц≥ в уликов≥. “аким чином вона пережила н≥мецьку окупац≥ю. «ахист Їврењв членами украњнського визвольного руху був не поодиноким ¤вищем. «ел≥к Ѕройлерман згадуЇ про вр¤туванн¤ його та ще п'¤тдес¤ти Їврењв повстанц¤ми п≥д командою –омана ѕол≥щука. Ѕагато Їврењв мешкали у л≥сах, ц≥лими таборами, ¤к≥ ≥снували п≥д охороною ”ѕј. ƒо прикладу на ¬олин≥ њх орган≥зував шеф господарського сектору ”ѕј-ѕ≥вн≥ч, в≥домий волинський кооператор ¬асиль ћороз-"«убатий". «г≥дно з Їврейськими джерелами, так≥ табори ≥снували б≥л¤ –атного, б≥л¤ ѕорицька, в риничках, у л≥сах коло “учина. ™врењ не просто користалис¤ наданим њм прихистком з боку украњнських повстанц≥в, але й активно включалис¤ у њхню боротьбу. Ѕагато ≥з них ставали л≥кар¤ми в повстанськ≥й арм≥њ. ѕр≥звища б≥льшост≥ цих людей дос≥ залишаютьс¤ нев≥домими, у св≥дченн¤х минулого вони залишилис¤ п≥д наданими њм повстанц¤ми бойовими псевдон≥мами. ќтже, в повстанських матер≥алах знаходимо згадки про л≥кар≥в "Ѕ≥лого", "¬арма", "√рифел¤", "Ѕогдана", " овал¤", "„орного", " ума". Ћише окрем≥ з них в≥дом≥ за пр≥звищами, зокрема —амуель Ќойман, ¤кий працював п≥д псевдон≥мом "ћаксимович", јнт≥н ольман Ц"¬угл¤р", ¬арм ЎайЦ"—ок≥л" (≥нше псевдо "—крипаль"), јбрагам Ўтерцер. ѕро значну к≥льк≥сть Їврейських л≥кар≥в в ”ѕј писали нав≥ть рад¤нськ≥ партизани. ” рад≥ограм≥ командуванн¤ р≥вненського партизанського з'Їднанн¤ зазначалос¤: "” даний час [мова йде про жовтень 1943 року Ц ¬.¬] серед нац≥онал≥ст≥в багато Їврењв, особливо л≥кар≥в". ѕо-р≥зному склалас¤ дол¤ цих л≥кар≥в, окрем≥ з них, ¤к до прикладу згадуван≥ јбрагам Ўтерцер, в≥д≥йшли в≥д п≥дп≥лл¤ з≥ зм≥ною окупац≥њ ≥ в≥дходом н≥мц≥в. ƒе¤к≥, ¤к —амуель Ќойман-"ћаксимович" та " ум", продовжили боротьбу у лавах повстанц≥в до смерт≥. ќстанн≥й з них був справд≥ легендарною ф≥гурою в ”ѕј, тому дозволимо соб≥ навести ширшу характеристику, ¤ка належить перу п≥дполковника ”ѕј —тепан ‘расул¤ка-"’мел¤". "ƒоктор " ум" Ч знана ф≥гура в ”ѕј. …ого знали тис¤ч≥ повстанц≥в. ƒоктор " ум" по нац≥ональности жид, до нас був щиро прив'¤заний, ≥ хоч ќрган≥зац≥¤ дозволила йому по приход≥ большевик≥в в≥д≥йти на легальщину [вийти з п≥дп≥лл¤ Ч ¬¬], в≥н вол≥в д≥лити долю ≥ недолю з нами дальше, а в потреб≥ чесно згинути. який хрустальний характер. я мав нагоду з ним часто стр≥чатис¤ ≥ говорити. ƒоктор " ум" був оптим≥стом, в≥рив у нашу перемогу. ќдного разу, вже за большевицькоњ д≥йсност≥, ¤ з ним стр≥нувс¤ в ћарин≥, та запитав, чому в≥н не в≥д≥йшов на легальщину. ¬≥н мен≥ так в≥дпов≥в: "«наЇте пане поручнику, що мене забол≥ла та в≥дом≥сть, що ви мене хочете збутис¤. я належу до категор≥њ тих людей, що добре довго пам'¤тають. ѕ≥д час н≥мецькоњ окупац≥њ ќрган≥зац≥¤ виратувала мене в≥д смерти, то чому ¤ маю бути њй невд¤чний ≥ не помагати повстанц¤м будувати ”крањну? я в≥рю, що себе не посоромлю, а вам можу не раз стати в пригод≥". ƒоктор " ум" дотримав свого слова. 26 с≥чн¤ 1946 року в≥н загинув у бою з Ќ ¬ƒ, охорон¤ючи шпиталь ≥з пораненими повстанц¤ми. «аслуги " ума" належно оц≥нило кер≥вництво украњнського визвольного руху Ц зг≥дно з наказом √оловного ¬≥йськового Ўтабу ”ѕј, йому присуджено —р≥бний хрест за заслуги. “аким чином, в≥н став Їдиним ЇвреЇм, в≥дзначеним такою високою нагородою збройного п≥дп≥лл¤. ”часть Їврењв в ”ѕј не обмежувалас¤ медичною службою. ќдин ≥з них, Ћейба …осиповича ƒомбровскийЦ"¬алер≥й", працював у структурах пропаганди п≥дп≥лл¤. як св≥дчить допов≥дна записка начальника управл≥нн¤ контррозв≥дки "—мерш" 1-го украњнського фронту генерал-майора ќсетрова секретарю ÷ ѕ (б)” ћикит≥ ’рущову, ƒомбровський в 1943 роц≥ став прац≥вником пол≥тичного в≥дд≥лу ”ѕј. ¬≥н був автором звернень в≥д ≥мен≥ ќ”Ќ до в≥рмен, узбек≥в, таджик≥в ≥ нав≥ть написав окрему роботу "як московський царизм п≥дкорював народи". —проби продовжити сп≥льну украњнсько-Їврейську сп≥впрацю не завершилис¤ ≥ п≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни. Ќещодавно у √алузевому державному арх≥в≥ —лужби безпеки ”крањни в≥днайдено лист≥вку "™врењ Ц громад¤ни ”крањни!" ÷е поки що Їдиний в≥домий документ ќ”Ќ, адресований спец≥ально представникам ц≥Їњ нац≥ональност≥. ¬≥н написаний у березн≥ 1950 року, тобто в час, коли украњнський та Їврейський народи знову на повну силу в≥дчули на соб≥ силу тотал≥тарноњ машини. јдже це пер≥од остаточного придушенн¤ збройного руху ќ”Ќ та ”ѕј, масових репрес≥й та депортац≥й. « ≥ншого боку, це час розкручуванн¤ комун≥стичною пропагандою антиЇврейськоњ кампан≥њ, ¤ка називалас¤ "боротьбою проти "безр≥дного космопол≥тизму"". ќтже, знову, ¤к уже неодноразово в своњй ≥стор≥њ, украњнц≥ ≥ Їврењ отримали сп≥льного ворога. ћожливо, згадувана лист≥вка була лише початком ширшоњ кампан≥њ на зближенн¤ двох нац≥й у сп≥льному опозиц≥йному рус≥. јвтор лист≥вки в≥таЇ Їврењв ≥з здобутт¤м врешт≥ держави ≤зрањль, що стала результатом революц≥йноњ визвольноњ боротьби Їврейського народу. ”крањнц≥ теж мають право повстати за свою незалежн≥сть. "≤ так, ¤к Їврейськ≥ революц≥онери стали з≥ зброЇю в руках на захист людських прав Їврейського народу ≥ т≥ права вибороли, так ≥ ми, украњнськ≥ революц≥онери-бандер≥вц≥, стали на шл¤х нац≥онально-визвольноњ боротьби". як ≥ багато ≥нших такого роду звернень, лист≥вка зак≥нчуЇтьс¤ ц≥лим р¤дом заклик≥в. “ут, поруч ≥з традиц≥йними "—мерть —тал≥ну ≥ його вислужникам! —мерть московсько-большевицьким ≥мпер≥ал≥стам!", знаходимо й таке: "’ай живе держава ≤зрањль ≥ дружба м≥ж Їврейським та украњнським народами! ’ай живе ”крањнська —амост≥йна —оборна ƒержава! —лава кер≥вникам ”крањнського –еволюц≥йного –уху —. Ѕандер≥ ≥ генералов≥ “. „упринц≥!" ѕроте украњнц¤м та Ївре¤м не вдалос¤ тод≥ широко розгорнути своЇњ сп≥впрац≥. ¬же незабаром п≥сл¤ написанн¤ ц≥Їњ лист≥вки каральним в≥йськам вдалос¤ дос¤гнути перелому у боротьб≥ з повстанц¤ми, ≥ прот¤гом к≥лькох наступних рок≥в придушити д≥¤льн≥сть украњнського п≥дп≥лл¤. Ќатом≥сть сп≥впрацю вдалос¤ налагодити украњнським та Їврейським пол≥тв'¤зн¤м у таборах. ѓњ символом можна назвати √ерша еллера, Ївре¤, колишнього во¤ка ”ѕј, ¤кий став одним ≥з кер≥вник≥в найб≥льшого таб≥рного повстанн¤ у енг≥р≥ в 1954 роц≥, де б≥льш≥сть повсталих становили украњнц≥. “ак само усп≥шною стала сп≥впрац¤ украњнських та Їврейських дисидент≥в, що об'Їдналис¤ в боротьб≥ проти тотал≥тарного режиму в 1960-1980-т≥ роки. ¬ ≥стор≥њ украњнц≥в та Їврењв Ї багато стор≥нок, ¤к≥ нас розд≥л¤ють Ч ми не повинн≥ њх оминати. ѕроте н≥хто не маЇ права перекручувати та спотворювати у власних пол≥тичних ≥нтересах т≥ з них, котр≥ показують приклади сп≥впрац≥ м≥ж нашими народами, приклади, що можуть спри¤ти подальшому розвитков≥ при¤зних стосунк≥в м≥ж ними. ¬олодимир ¬'¤трович, кандидат ≥сторичних наук, ”крањнський ≥нститут нац≥ональноњ пам'¤т≥ ƒжерело: "”крањнська правда" |
¬ернутьс¤ на предыдущую страницу